Економічна співпраця і безпека на кордоні

Формальною причиною візиту Лукашенка було вшанування пам’яті загиблих ліквідаторів Чорнобильської АЕС у зв'язку з 31-ю річницею трагедії. Як відомо, Білорусь від наймасштабнішої в світі техногенної катастрофи постраждала навіть більше, ніж Україна. Петро Порошенко і Олександр Лукашенко побували в Чорнобилі, виступили із відповідними заявами. Президенти, як і годиться в таких випадках, запевнили один одного в дружбі, а також домовилися про подальшу економічну співпрацю. До речі, Україна і Білорусь справді мають непогані економічні зв'язки, зокрема в аграрному і промисловому секторах. Між державами в цьому році навіть почав збільшуватися товарообіг після кризового періоду.

Лукашенко акцентував увагу на тісній економічній співпраці між двома державами. Президенти домовилися, зокрема, про співпрацю в сфері будівництва доріг білоруськими компаніями в Україні. Хоча Лукашенко і відомий на всю Європу диктатор (тепер уже, після Путіна, він став другим "останнім диктатором" в Європі – 24), але в Білорусі дороги дійсно кращі.

Читайте також: У Європарламенті назвали точну дату запровадження безвізу для українців

Крім економічної співпраці, для України важливий ще й безпековий момент. Мова йде про спільний кордон. Як говорить політичний експерт Тарас Чорновіл, Лукашенко, хоча й демонструє час від час свою "крутість", насправді дуже залежний від Росії і в нього обмежений вплив на всі білоруські силові структури. Але питання з безпекою на кордоні президент Білорусі контролювати може. Звичайно, якщо Росія не вирішить розпочати якийсь повномасштабний наступ зі сторони Білорусі, але в такому випадку, зазначає експерт, Путін не питатиме Лукашенка в принципі.


Кордон між Україною і Білоруссю досить символічний

В даному випадку, вважає Чорновіл, Лукашенко почув меседжі офіційного Києва щодо безпеки на кордоні і з цієї точки зору це має велике значення для України.

Політика подвійних стандартів

Під час візиту Лукашенко традиційно запевняв Порошенка у "вічній братській" дружбі, а також у тому, що білоруси завжди готові підставити українцям своє плече, а якщо й заїдуть до нас, то тільки на тракторах, щоб допомогти орати землю. Однак уникав слів "Росія", а тим більше – "Путін" і "війна".

Українці ніколи не були для білорусів чужими людьми. Подобається комусь чи ні, але ми рідні люди. Ми завжди жили разом, особливо на цій території. Хто нас може розділити? Ніхто. ... Ми можемо прийти до вас, або приїхати на тракторі допомогти вам орати землю, якщо потрібно, що ми і робимо в прикордонній зоні. Ви допомагаєте нам, наші селяни допомагають вам. Ми будемо працювати тільки заради миру, у нас немає іншої мети,
– підкреслив Лукашенко.

З одного боку, як вважає Тарас Чорновіл, відносини наших держав, попри всі політичні обставини, завжди були добрими. Свого часу Лукашенко досить спокійно спілкувався навіть з Віктором Ющенком. З іншого, не треба забувати, що Лукашенко те саме говорить і про Росію. Крім того, досить неоднозначно звучить фраза, що білорусів і українців ніхто не може розділити. Як би там не було, всі прекрасно розуміють, що Лукашенко грає за принципом "і вашим, і нашим". І він дуже сильно залежний у всіх відношеннях – як економічно, так і політично – від Росії.

Лукашенко дуже залежний від Росії, причому в силовому варіанті. Він час від часу пробує продемонструвати м’язи і показати, який він крутий. Але Кремль одразу переходить до економічного тиску. Приміром, Росія перекриває нібито "відносний" митний кордон, а неформально – нагадує, що Кремль контролює білоруську армію, основну частину міліції і в значній мірі спецслужби,
– зазначає Тарас Чорновіл.


Лукашенко обіцяє приїхати в Україну тільки на тракторі

Експерт також нагадав інцидент із затриманням у Мінську українського письменника Сергія Жадана, зауваживши, що "чорні списки нев’їздних" Лукашенку теж диктують з Москви.

При цьому, як підкреслює директор аналітичного центру "Політика" Микола Давидюк, у Лукашенка з його політикою подвійних стандартів дуже багато блюзнірства. Він використовує Україну і у внутрішній, і зовнішній політиці, а ми начебто цього не бачимо.

Білоруські державні ЗМІ роблять з України вовка-агресора. Лукашенко дає установку своїм громадянам: будьте тихі і слухняні, бо буде так, як в Україні – дестабілізація, війна тощо. Свою диктатуру Лукашенко виправдовує демонізованим образом України, а приїжджаючи до нас говорить, що ми і Білорусь – це друзі і брати. Але це не по-братськи – демонізувати свого друга,
– зауважує експерт.

Переговорний майданчик

Стосунки між Україною і Білоруссю можна назвати умовно нормальними і стабільними. І перебільшувати їхнє значення не треба. Лукашенко – диктатор, і цим все сказано. Хоча він не без корисливих мотивів погодився на те, щоб переговори "нормандської четвірки" відбувалися в Мінську. Але, як говорить Микола Давидюк, у переговорному процесі в Мінську дуже сильно перебільшена дипломатична роль Лукашенка. Він не учасник переговорів, а всього лиш надав майданчик, бо Путін попросив, адже боявся допустити перемовини десь в Європі. В Мінську російські спецслужби почувають себе як вдома і Путін може легко все контролювати.

Водночас Мінськ наразі важливий у переговорному процесі по врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі. Хоча багато експертів вважають Мінські угоди фактично мертвими, тим не менше, це поки єдиний майданчик для переговорів. З іншого боку, для самого Лукашенка також важливо, що в Мінську зустрічається Тристороння контактна група. Таким чином президент Білорусі хоча б трохи покращує свою репутацію в очах Європи, заодно і Путіну робить чималу послугу.


Лукашенко завжди танцюватиме під дудку Путіна

Та Олександр Лукашенко зацікавлений і в Україні. Це одна з небагатьох європейських країн, куди він може приїхати з офіційним візитом. До того ж Україна має тісні стосунки із західними державами, що може бути корисним для "Бацьки". З Путіним у нього на даний момент взаємини як із старшим братом, який постійно шпиняє молодшого. Для російського президента Білорусь, як говорить Микола Давидюк, стала ще одним федеральним округом. Сам же Лукашенко боїться повністю втратити свою незалежність, тому намагається загравати з Європою і Україною.

Але в питанні врегулювання конфлікту на Донбасі його роль справді дуже мінімальна і він завжди буде відстоювати інтереси Росії, як це було в ООН, коли Білорусь не підтримала резолюцію щодо порушення прав людини в анексованому Криму. Тому що підігравання Росії – запорука президентства Лукашенка. Він ніколи не піде на втілення демократичних реформ, обмеження повноважень президента. Відповідно, його авторитарний режим підтримуватиме тільки Путін.

Україні з Білоруссю зберігати стосунки потрібно. В першу чергу тому, що наші країни є сусідами, і від цього не втекти. Однак у стосунках з Лукашенком треба бути завжди обережним і уважним. Білоруський президент вже не раз показував, що може легко підставити своїх партнерів, ще швидше він змінює свою точку зору.

Читайте також: Сварка Лукашенка з Путіним: чаша терпіння переповнилась?