Може це тому, що люди вразливі в моменти процесів життєдіяльності. Ми ж не говоримо про те, хто як пісяє. Люди вразливі, коли сплять – на цю тему також мало розмов. А також вразливі, коли їдять. При цьому з їжі зробили вже культ. Є кулінарні книги, передачі, ресторани. Вважається, що не виховано йти по вулиці та їсти, не можна заходити з морозивом у музей. Але в той же час можна піти на пікнік, або літом сидіти на терасі ресторану на вулиці та їсти, а повз будуть бігати люди. Якщо для такого фізіологічного процесу, як вживання їжі зробили поступку. То чому ж тема сексу залишається табу? 

І чому на тему еротики і стосунків не може міркувати священик? Тому що він сам не займається сексом, як на мене, слабкий аргумент. Адже може бути, наприклад, автомобільний механік, який ремонтує машини, прочитав багато книжок з механіки, спілкується з іншими механіками, а ще більше з водіями. Але він не має водійських прав і не сідає за кермо. Хіба такий механік не може порадити, як, наприклад, поміняти свічі запалювання? Такий механік не розкаже, як почуваєшся, коли їдеш на швидкості 190 км/год, але він точно знає, як поміняти колесо. Більше того у нього може бути інший кут, під яким він взагалі дивиться на автомобілі. Це як один з аргументів чому книжка “Секс, якого не знаєте” може бути корисною широкому колу читачів.

Що ми знаємо про секс? Якщо наше уявлення формується на порно фільмах – це якась гіперболізація далека від життя. А якщо на підручниках з біології – це якесь неймовірне узагальнення. У книжці Ксаверія Кнотца багато простих порад, як сімейна пара може покращити своє сексуальнее життя. Наприклад, розмовляти більше про те, хто чого хоче ліжкку. Цьому не навчить порнуха і підручник з біології. Цього не пишуть в чоловічих журналах ніколи взагалі, і дуже рідко в жіночих.

Або Кнотц порівнює чуттєвість чоловіка та жінки. Чоловіку достатньо подивитись на жіноче тіло, щоб у нього виникло сильне бажання. У жінки трохи не так. Багатьом жінкам навіть не цікаво дивитись на голого чоловіка – це не є об’єктом фантазій. Наприклад, у чоловічих журналах Playboy або Maxim фотографії оголених жінок, навіть, якщо там є на тілі якась мотузочка, то вони виконує функцію протилежну для одягу. А жінку може збуджувати чоловік з оголеним торсом, але прикритий рушником, або вдягнений тільки у джинси. Для жінки процес збудження не миттєвий (на відміну від чоловіка), а довготривалий. Жінка може згадувати приємні миті протягом всього наступного дня і підтримувати сама себе в такому стані легкого збудження, а якщо чоловік це підігріває – надсилає ніжні повідомлення, або говорить щось приємне по телефону, - будь як підігріває її фантазії протягом дня, то вона стане більше чутливою до кожного слова і доторку.

А в кінці книжка стає ще цікавішою. Піднімається тема контрацептивів. Також автор пише про сексуальні стосунки поза шлюбом. Не про зраду, а про “умовне співжиття”, тобто життя разом без офіційного шлюбу. “Церква дозволяє вести морально невпорядковане сексуальне життя особі, яка усвідомлює зло дій, що розцінюється як співпраця в гріху...”. Релігія може бути дуже гнучкою та адоптуватися до сучасного світу, саме тому вона існує вже більше двох тисяч років. В сучасному світі релігія вже не може заборонити займатися сексом всім неодруженим людям. Вона прилаштовується під сучасний стан речей, поступається чимось. Так само, можливо, і ми погоджуємось на статеве життя поза шлюбом, прилаштовуючись до часу. Але тоді, хто або що створює саме такий порядок речей? І чого ми хочемо насправді?