І знов привіт! Не минуло й півроку  Я знаю, що поважним блогерам так надовго пропадати не личить. Однак після завершення чемпіонату світу відчув, що все – крапка! От воно, завершення сезону. Ба, навіть 4-річного циклу. Тепер потрібно видихнути і починати все спочатку. Добряче відпочивши. Чи навіть одружившись

Впродовж медового місяця я виховував голод до футболу. Після матчу «Карпати» – «Зестафоні», я повністю відмовився від переглядів трансляцій аж до поєдинку «Галатасарай» – «Карпати». Більше трьох тижнів! За цей період – жодної інформації про футбол, окрім коротеньких телефонних звітів про матчі «зелено-білих».

Хочу сказати, що мети я досягнув. Не знаю чи надовго, але зараз кожну гру по ТБ дивлюся із відкритим ротом і нічого не можу з собою зробити  Тому писати вочевидь доведеться про все і багато. Але, звичайно, не відразу. Стосовно ж першої теми – жодних інших варіантів. Адже сьогодні не просто починається осінь. Сьогодні починається перша єврокубкова осінь в історії львівських «Карпат».

Я був там. Тиждень тому на стадіоні «Україна». Я гордий, що все відбулося на моїх очах. І добре, що я не писав нічого відразу після цієї гри. Це не мало ніякого сенсу. Можливо хтось і зміг би, але я (на превеликий жаль  ) не геній, а тому описати словами відчуття, пережиті на останніх хвилинах поєдинку з «Галатасараєм» мені не під силу. За емоціями за понад 20-річну історію власного вболівання можу порівняти цю гру лише із післяматчевими пенальті Україна – Швейцарія на ЧС-2010. Але там не було такого різкого перепаду від приреченості до ейфорії…

Тим дикішим був для мене перегляд розміщеного вище відео день після матчу. Після того, як я бачив що робилося на стадіоні, а згодом і в місті, почути монотонну реакцію пана (сеньйора?) Моралеса… Шок… Роберто засмутився голом Федецького? Чи то в нього якесь горе сталося – голова забита іншим, а на роботу вийти довелося? Та Вацко голам «Кайзерслаутерна» у ворота «Баварії» радів куди більше! Львів’янам згрубша по барабану – матчі ж вони дивляться на стадіоні. Але глядачі з інших міст… Я не хочу наводити іноземні приклади – в кожній країні свої традиції коментування (на жаль?). Я не хочу пропонувати кидатися в крайнощі (невиправдане надемоційність, безперечно, дратує). Однак я не можу втриматись, аби не представити Вам чернівецького коментатора Сергія Батюка. Це – (вдумайтеся!) матч першої ліги «Буковина» - «Дністер».

Стосовно подальших виступів львів’ян у Лізі Європи прогнозувати щось не хочеться. Скажу єдине – я повністю задоволений жеребкування. Група – краще не придумаєш! Адже невже Львів 11 років чекав на єврокубки задля матчів із болгарськими, білоруськими чи данськими клубами. Ми вже й так лідери чемпіонату України по стрибках вище голови, а тому результат уже не на першому місці. Галичині потрібен великий футбол і досвід. Досвід, першу порцію якого ми вже засмакували, а наступну привезе в місто Лева через два тижні дортмундська «Боруссія»! Одне лише шкода – жодного суперника із зелено-білими кольорами. Відтак червоно-чорну резервну форму, навколо якої виникло стільки шуму, Європа побачить не скоро. На внутрішній арені чекаємо 30 жовтня і виїзду в Полтаву

І не питайте мене, будь ласка, про сумнозвісний матч «Металіста» та «Карпат». Так я був на ньому в Харкові, але сказати мені нічого. Особисто я 10 000 доларів не отримав  Я не суддя і прийму як належне будь-яке рішення Лозанни. А вже зараз, дивлячись у таблицю, віднімаю 9 очок. Наразі – 13 місце і 8 очок від єврозони. Не найстрашніше, чи не так?

P. S. І ще. Я щиро сподіваюся, що ті люди, які покинули свої місця після голу «Галатасарая», НЕ ПОБАЧИЛИ як забивав Федецький і їх ще довго мучитиме велика й безжальна ЖАБА