На виборах перемогла правопопулістська партія ANO на чолі з екс-міністром фінансів країни Андрієм Бабичем на прізвисько "Празький Трамп". Знову, як до того в Австрії, Німеччині, Франції та Голландії, величезну роль у передвиборчій кампанії відіграло міграційне питання.

Як буде чеською "банзай"?

Перш, ніж звернути свою увагу на переможця чеських виборів, мільярдера Андрія Бабича та його партію ANO, слід зазначити, що найприкрішею подією минулої суботи, 22 жовтня, стала навіть не перемога правих популістів, а той факт, що інша чеська партія, яку офіційно називають "праворадикальною", а слід було б називати насправді неонацистською, посіла в виборчих перегонах третє місце. Права партія SPD ("Свобода та пряма демократія") отримала близько 11% голосів чеських виборців і стала, таким чином, третьою силою в новому парламенті. Більш за те – може так статися, що саме її Андрій Бабич і запросить тепер у правлячу коаліцію.

Свою перемогу праві радикали відзначили вельми цікаво: їх лідери наказали охоронцям силою витурити з виборчого штабу журналістів – за заздалегіть підготовленими списками, в яких значилися всі, хто посмів хоч раз дозволити собі покритикувати "свободівців". На місце події була, щоправда, викликана поліція, але недвозначний сигнал, якого дали в цей вечір праві радикали, залишився, певно, найяскравішим враженням.

До речі, особистість лідера чеських правих радикалів – дуже цікава. Ім‘я його звучить ну просто супертрадиційно для чеського вуха: Томіо Окамура. Так-так, голова чеських "свободівців" – етнічний японець. Його партії для успіху на виборах вистачило одного-єдиного слогана: "Ні – ісламу, ні – тероризму!". Водночас "свободівці" вимагають виходу Чехії з Євросоюзу. Сам Окамура користується серед своїх прихильників славою мало не поп-зірки – незважаючи на те, що сам він є чехом лише по матері, його націоналістській риториці може позаздрити найчеський чех з усіх чехів.

Читайте також: Чеські депутати закликали президента Земана вибачитись перед Україною

Ляпас Європі

Щодо офіційних переможців, правопопулістського руху ANO на чолі з мільярдером Андрієм Бабичем, то їх тріумф не став, насправді, несподіванкою – до того йшло. Партія Бабича отримала більш ніж 31% голосів та набагато обійшла всі інші партії. Цікаво, що проти Бабича наразі ведеться слідство, його підозрюють в шахрайстві на величезну суму грошей – проте, цей факт аж ніяк не вплинув на його тріумфальну виборчу кампанію.

Андрій Бабич святкує перемогу на виборах
Андрій Бабич святкує перемогу на виборах / Radio.cz

Це теж, з історичної точки зору – подія безпрецедентна. Політик, проти якого ведеться слідство, отримує масове схвалення виборців – такого в Чехії ще не було. В цій країні часто було досить однієї лише підозри в нечесності, аби навіть діючі лідери країни були змушені йти до відставки. Бабичеві ж це аж ніяк не завадило, його просто оточує аура успіху. Він постійно підкреслює, що, насправді, не потребує ніяких посад, ніякої слави та ніякого впливу – він мільярдер, в нього все є й без того. Можливо, саме це робить його улюбленцем публіки – так само, як свого часу передвиборча кампанія Дональда Трампа, кампанія Бабича була збудована на образі "чесного багатія, якого допекло те, що коїться навкруги". Андрій Бабич – людина й справді далеко не бідна: він має цілу мережу молочних фабрик, комбінатів з вироблення добрив, м‘ясокомбінатів та ковбасних фабрик – це лише в Чехії. В Німеччині він є володарем однієї з найбільших фабрик з виробництва хлібобулочних виробів – Lieken, а також хімічної фабрики SKW Piesteritz.

Я – не політик, я – інший, – каже він своїм виборцям. – Я буду керувати країною, наче великою фірмою.

Недарма-таки його взивають "празьким Трампом"... Втім, як саме він планує це робити – Бабич продемонстрував уже під час свого перебування на посаді міністра фінансів. Він віддав розпорядження про припинення фінансових перевірок його фірм, а натомість натравив перевіряючих на своїх конкурентів. Перед тим, як податися в політику, він купив дві найвпливовіші в Чехії газети. Все це – відомі факти, які, тим не менш, ніяк не вплинули на його успіх в цій кампанії...

Натомість, "традиційні" чеські партії цього разу отримали серйозного ляпаса. Соціал-демократи, наприклад – партія діючого прем‘єр-мінистра Богуслава Соботки – зібрали менш ніж 8 відсотків голосів виборців – вони мають бути радими, що взагалі утрималися в парламенті. Так само й найсильніша досі консервативна сила, християнські демократи (ODS), опинилася внизу – десь на рівні напівмаргінальної "піратської" партії, яка взагалі вперше потрапила до парламенту. Єдина ж партія, яка проводила свою передвиборчу кампанію, базуючись на чітких проєвропейських позиціях – партія колишнього міністра закордонних справ Чехії Карела Шварценберга – ледве-ледве зібрала 5%, необхідних, аби мати власну парламентську фракцію.

Втім, слід зазначити: навіть, якщо праві та популісти в результаті цих виборів "потовстішали" – ситуацію в Чехії не слід порівнювати з тією, яка склалася в Польщі чи в Угорщині, де місцеві уряди жбурляються громами та блискавками в бік Євросоюзу. Андрій Бабіч, переможець – хоча й популіст, але жодним чином не ідеолог: в нього, насправді, взагалі нема жодної власної ідеології. Насправді, він є чистісіньким прагматиком із холодною головою: йдучи на вибори, він переслідував, насамперед, власні інтереси. Програма його руху явно та недвозначно з‘явилася на тлі поточних опитувань громадської думки, вона не несе жодних ознак якихось власних ґрунтовних політичних переконань.

Читайте також: Якщо Україна поверне Крим, буде війна, – нова гучна заява президента Чехії Земана

"За що?"

Тому питання про те, в який бік піде відтепер Чехія, залежить, насамперед, від того, кого запросить переможець до коаліції. Поміркованим варіантом була б коаліція з соціал-демократами та християнськими демократими – тобто, продовження старого союзу, але з новим розподілом сил: досі ANO були "наймолодшими" партнерами, тепер вони стають головними.

Чехи проголосували за
Чехи проголосували за "дивне майбутнє" / Radio.cz

Інший варіант лякає Європу: це союз між правими популістами та правими радикалами. Дії подібної коаліції можна передбачити лише в одному сенсі: зрозуміло, що вони будуть гучними та антиєвропейськими. До чого це призведе – не візьметься спрогнозувати ніхто. Втім, самі "свободівці" – партнери вкрай непередбачувані та "різкі", вони можуть зробити спробу "підсидіти" Бабича так само, як він сам "підсидів" нинішній уряд. Скоріш за все, він про це здогадується. Ще один цікавий момент полягає в тому, що стабільною така коаліція може стати лише в тому випадку, якщо її погодяться терпіти інші радикали, але з лівого боку чеської політичної палітри – а саме, "Комуністична партія Богемії та Моравії", яка навіть серед таких же комуністичних партій Європи вважається найбільш ортодоксальною. Між ними та правими радикалами нема жодних точок дотику... за виключенням однієї – ненависті до Євросоюзу.

Чеські вибори припали на часи, коли країна почуває себе так добре, як ще ніколи з моменту вступу до Євросоюзу. Рівень безробіття становить десь близько 3% – це найнижчий показник в усьому ЄС. Цифри економічного зростання – одні з найбільших в Європі, доходи чехів зростають. Чим же громадяни країни виявились настільки незадоволеними, що покарали правлячу Соціал-демократичну партію? Чому віддали свої голоси популістам та радикалам?

В цих "протестних" виборах величезну роль відіграли, насамперед, два фактори. Перший – чехи й раніш не вельми довіряли європейській політиці, а за останні два роки, позначені "кризою біженців", ця недовіра значною мірою зросла. Протест проти Європи виявився повернутим і на "традиційні" чеські партії – і це, незважаючи на те, що й вони ставляться до європейської "біженської" політики вельми критично. По-друге ж, всі правлячі партії за час свого правління виявилися замішаними в великі чи малі корупційні скандали. Через це виникло відчуття "прогнилості"... і, парадоксальним чином, "найпрогниліший" з усіх чеських партійних лідерів, Андрій Бабич, виявився найспритнішим у справі побудування іміджу "свіжої, нової сили" – незважаючи на те, що його власний скандал є чи не найгучнішим.

Мігрантам – непереливки...

Таким чином, можна вже зараз стверджувати, що до європейського табору супротивників загальноєвропейської міграційної політики додалися нові союзники. Точніш, не додалися – як вже було зазначено, нинішній чеський уряд також не був у захваті від "великого переселення народів". Правильніше буде сказати – "антиміграційний" табір значно посилився, що становитиме новий головний біль для канцлерки ФРН Анґели Меркель.

По українських мігрантах в Чехії нова ситуація може вдарити хіба що рикошетом: так само, як і в Польщі, українці в цій країні – аж ніяк не біженці. Вони не потребують "безкоштовної" соціальної підтримки, вони заробляють власні гроші і вони – теж, як в Польщі – становлять значну частину того самого "чеського економічного дива", яке вже п‘ять років поспіль несе Чехії добробут та статки. А чеський уряд разом із польським твердить в Брюселі, що не може приймати в себе біженців з ісламських країн Близького Сходу тому, що, мовляв, "країна переповнена українцями". Лукавить, звичайно – до "переповненості", як той казав, як до неба рачки, але в якості аргументу – згодиться.

Читайте також: Феєричний мерзотник, – політик різко відреагував на скандальну заяву глави Чехії щодо Криму