І хоч впродовж року в Україні закрилася кожна десята книгарня, все ж цікавість до друкованого слова не минулась - принаймні на форумі видавців відвідувачів лише більшає.
“Раніше ти міг купити книжку невідомого автора. Люди всерівно читати хочуть, але вони хочуть читати перевірене”, - каже письменник Віталій Капранов.
Тому і більшість письменників лише на гонорари не сподіваються.
“Мер Києва мав інші надходження крім гонорарів і нічого. Так і ми”, - каже письменник Дмитро Капранов.
Втім, сподіватися на мільйонні гонорари українські автори, запевняє письменниця Лада Лузіна, на відміну від своїх закордонних колег - не можуть.
“На даний момент ні. Якщо їх не видають за кордоном, де гонорарами зовсім інші. І якщо їх не екранізують. Знову ж таки за екранізацію це теж зовсім інші гонорари. Але я ще достатньо молода, щоб вірити , що доживу до своїх книжкових мільйонів”, - каже письменниця Лада Лузіна.
А все тому, що немає державної підтримки, яка б стимулювала вихід української книжки на закордоні ринки. Тому й за кордоном наших авторів практично ніхто не знає.
“Пересічний читач не знає, бо цієї книжки нема на ринку...а де є такі українські фундації?”, - каже професор Гарвардського університету Григорій Грабович.
Українські ж письменники на долю не нарікають. Мовляв, творять не заради заробітків, а тому, що мають що сказати людям.
“Серйозні письменники за кордоном мільйонерами не стають. Я не мільйонер і мільйонером бути не хочу”, - каже письменниця Марія Матіос.
“За кордоном стають міліонерами, а я стану мільйонером за умови що в Україні буде більше книгарень ніж виборчих дільниць. Отоді я стану мільйонером”, - каже письменник Андрій Кокотюха.
Наразі ж письменники збільшують продажі своїх книжок, а отже й гонорари на форумі видавців.