Журналіст Олівер Буллоу вважає, що корупція українських масштабів могла б завдати шкоди будь-якій державі, не кажучи вже про нестабільну Україну. Саме корупцію журналіст називає причиною багатьох бід українців. Однак статтю Буллоу починає з Іловайського котла.

Нижче наводимо окремі цитати з його публікації "Захід потурає українським хабарникам".

Від Лазаренка до Порошенка

У серпні 2014 року, коли українські військові виявилися в артилерійській пастці під час битви за Іловайськ, Петро Порошенко, кондитерський магнат, створював юридичну особу на Британських Віргінських островах. Коли молоді люди вмирали, захищаючи Україну, їхній головнокомандувач шукав спосіб уникнути сплати податків,
— йдеться у статті.

На думку журналіста, панамський скандал резюмує розвиток корупції за час незалежності України.

"У 2006 році суд в Каліфорнії засудив Павла Лазаренка, прем'єр-міністра України в 1996-1997 роках, до дев'яти років в'язниці за зловживання своєю посадою з метою присвоєння мільйонів доларів, які належать українцям. До того часу як його випустили з в'язниці в 2012-му, ще сотні мільйонів доларів були вкрадені з України", — пише він.

Буллоу відзначає, що розрахувати точні обсяги української корупції — дуже складне завдання.

Це приховане під водою чудовисько, і лише невеликі його частини випадково виявляють сміливі українські розслідувачі або експертно-кримінальні розслідування за кордоном,
— наголошує журналіст.

Читайте також: Скандальна стаття The New York Times про корупцію і Порошенка: повний текст

Корупція, яка розвалила країну

Корупція такого масштабу, що розповсюджується на всю економіку, завдала б шкоди будь-якій державі, не кажучи вже про таку нестійку Україну. ВВП України в 1991 році становив близько 2/3 польського; зараз він менший, ніж чверть польського. Корупція розвалила цю країну і прирекла українців до поганої освіти, небезпечних вулиць і малоперспективних робіт,
— вважають у New York Times.

Крім того, видання пов'язує цю проблему і з рівнем захворюваності на СНІД.

"Якби медичне обслуговування адекватно фінансувалися, можливо, Україна не мала б одну з найгірших статистик в світі з розповсюдження СНІДу", — йдеться у статті.

В Україні б не було такого розгулу корупції без офшорів на кшталт Панами. Якщо крадуться гроші, має бути місце, куди їх можна заховати, інакше це безглуздо,
— водночас відзначає журналіст.

Про роль Заходу

Олівер Буллоу пише також, що Україна все ж намагається боротися з корумпованою системою: у 2014 році був прийнятий закон, який зобов'язує українські компанії вказувати їхніх власників. Видання відзначає, що багато країн йдуть цим шляхом, серед них — Британія, Норвегія і Данія, які планують зобов'язати компанії розкрити їхню кінцеву власність, так звану бенефіціарну власність.

Подібні закони не можна впровадити досить швидко, тому що головним рупором корупції в Україні є не Mossack Fonseca або навіть Панама. Це — Захід. Поки світовим клептократам буде дозволено використовувати анонімні юридичні особи для придбання яхт, пентхаусів і особняків, юристи будуть продовжувати оформляти ці юрособи в податкових гаванях від Делавера до Сейшельських островів,
— вважає журналіст.

"Якщо західні країни почнуть вимагати прозорості від корпоративної власності, шахраї перестануть ховати свої гроші на Заході, тому що вони більше не зможуть приховувати свої справжні імена. Це проллє світло на західні економіки, і відішле тих, хто надає перевагу темряві, метушитися в інших місцях", — підсумовує він.

Оригінал статті: The New York Times