Президентство Трампа все ж є головним болем для Москви. Популярна думка, мовляв, Кремль мріяв бачити Трампа в Білому Домі, у кращому випадку, перебільшення. Москві було б зручніше працювати з Гілларі Клінтон. По мірі того, як розгортається шоу Трампа, в російських політичних колах наростає жах. Спроби пропаганди демонструвати симпатію щодо Трампа погано маскують реальну стурбованість Москви. Провал Флінна, після якого Білий Дім змінив риторику щодо Росії на більш жорстку, розлютив Москву: з одного боку, Кремль хоче зберегти зручний майданчик для діалогу з Трампом; з іншого – повинен відповісти на випади Трампа, але не перестаратися.

Росія не може зрозуміти, як реагувати на Трампа. Російські політики, напевно, вітають перспективу зміни політичного курсу США, який може відкинути всі цінності і залишити європейських союзників у складному становищі.

Кілька речей особливо непокоять Кремль

Гасло Трампа "Америка перш за все". Росіянам варто хвилюватися, якщо ця фраза означає американський ізоляціонізм. Але якщо, як вважають деякі спостерігачі, йдеться про самоствердження з расовим або етнічним забарвленням, РФ може сприйняти це як загрозу. По-перше, Кремль стоїть на чолі багатонаціональної імперіалістичної конструкції, отже не наважиться захоплюватися ідеями етнічної переваги. По-друге, Москва не може собі дозволити брати участь у ще одній гонці озброєнь з США, яка загрожує закінчитися так само, як і в Радянського Союзу.

Крім того, глобальний націоналізм – не той принцип, на якому Кремль зможе побудувати цікаву політику; як переконати українців, білорусів та інші пострадянські нації відмовитися від національної ідентичності?

Діловий підхід, який пообіцяв Трамп, не заспокоює Москву. Уявлення Трампа про ведення справ у форматі "хто кого" – коли є однозначні переможці і переможені – мало підходить для гри Путіна. Якщо врахувати стиль керівництва Трампа, який вимагає обожнювання і покірності підлеглих, стане ясно, що всі надії на взаємне зближення марні.

Чи може Росія стати союзником США в боротьбі з Китаєм і Іраном? Та невже! Кремль не схильний до суїциду. Москва, звісно, не готова обійматися з Китаєм та Іраном, але ворожнеча може обернутися повним кошмаром.

Чи може Росія стати партнером США в боротьбі з міжнародним тероризмом? Для початку Трампу з Путіним доведеться домовитися про те, кого називати "терористами". Москва визнає ХАМАС і Хезболлу терористичними організаціями? Навряд чи. Тож Трампу з Путіним знадобиться чимало часу, щоб зрозуміти, наскільки вони далекі один від одного в цьому питанні. По-друге, якщо Трамп мислить в категорії "зіткнення цивілізацій" і вважає іслам глобальною загрозою, він не прийме підтримку Москви. Кремль не може допомагати боротися з ісламом, коли 20 млн мусульман – громадяни Росії.

Якщо цього мало, щоб змусити Москву хвилюватися, можна додати ще непередбачуваність, що запанувала у Вашингтоні. Кремль міг собі дозволити бути непередбачуваним і божевільним на міжнародній арені в останні роки, покладаючись на передбачуваність Заходу. Але якщо так себе поводить Вашингтон, Росія втрачає основні інструменти ведення міжнародної політики. Крім того, Трамп/Беннон/Ленініст закликають знищити панівну верхівку і влаштувати хаос, а це – прокляття Кремля, що ненавидить саму ідею революційних змін, особливо тих, що стосуються вищого класу.

Можна посперечатися, що команда Трампа в пошуку балансу між постмодернізмом останніх років з часткою премодерна і антипросвітницького традиціоналізму, може тепло відреагувати на повідомлення Кремля в цих питаннях. Іронія в тому, що ці прагнення в стилі Муссоліні з боку Вашингтона (якщо він продовжить), що збігаються з кремлівськими пошуками нових форм легітимності, приречені призвести до взаємної ворожнечі й підозрілості доти, доки хтось не погодиться стати молодшим партнером у їхньому загальному руйнівному проекті. Що сумнівно.

Зрештою, варто уважно поставитися до застережень деяких російських прокремлівських оглядачів: вони вважають, ніби нерозумно сподіватися на будь-яку угоду з Трампом з двох причин. По-перше, не варто не зважати на можливість імпічменту Трампа. Сьогоднішні приятельські стосунки Путіна з Трампом можуть створити проблеми для наступного американського лідера і закласти русофобію в основу майбутньої американської національної консолідації. По-друге, будь-яка угода з Вашингтоном Трампа буде спрямована проти союзників Росії (таких як Іран) і погано позначиться на великому російському проекті щодо створення плеяди союзників на її орбіті. Чому? Тому що світ вирішить, що основою партнерства Росія-США став не союз рівних. Вони вирішать, що США використали Росію для просування власної політики, так само, як Росія використовує міжнародні зв'язки для просування свого порядку денного.

Кремль може сподіватися, що Вашингтон вибере план Кіссінджера і спробує досягти "нового балансу" з Москвою, погодившись на російські умови. Обидві сторони для початку можуть спробувати знайти спільний знаменник. Але рано чи пізно вони з'ясують, що у часи релятивізму у них різне розуміння того, як виглядає безпрограшна угода. Пам'ятайте, ми живемо в світі постправди, і Трамп – новачок у порівнянні з Путіним, коли мова заходить про маніпуляцію "правдоподібністю" в політиці. Трамп нетерплячий і зарозумілий, а ці риси заважають домагатися від Кремля позитивних результатів.

Більше того, будь-яке поліпшення відносин з Америкою після недавнього Холодного миру залежатиме від того, чи погодяться США з недавніми кремлівськими успіхами. В іншому разі непросто пояснити російській аудиторії такий різкий розворот від конфронтації до кооперації.

Чи готовий Трамп відійти від американських позицій, коли така очевидна близькість до Путіна підтвердила би всі підозри, що він підтримує РФ? Путін і Трамп могли б уникнути повернення до конфронтації, створивши новий формат спільної роботи, вигідний обом сторонам: публічно продовжуючи використовувати тверду риторику, між собою вони б могли досягти згоди. Президент Трамп в такому разі має послабити санкції. Проте, таке важко уявити. Вищі кола у Вашингтоні вважають Росію ворогом і Кремлю нічого їм запропонувати.

А значить, немає сумнівів у тому, що роман Трампа з Путіним закінчиться погано. Однак важливіше, якими будуть наслідки нової Холодної війни, якщо врахувати, що президентство Трампа пробуджує в Росії премодерні інстинкти. Поки можна сказати, що Росія після Трампа досягне нового балансу: більш агресивного, підозрілого і скривдженого. Принаймні, це єдине в чому можна бути впевненим у цьому непевному світі.

Джерело: The American Interest. Автор: Лілія Шевцова. Переклад: Новое время

Читайте також: Україну чекає тривожна весна, або Чи буде третій Майдан?