Що нам обіцяють

1 січня 2016 року набрала чинності глибока та всеохопна зона вільної торгівлі між Україною та ЄС. Поза всіма директивами та малозрозумілими пересічному українцю умовами у ній читається принципове та практичне значення документа для нашої країни: між Україною та ЄС скасовуються торговельні мита майже на 97% усіх товарів.

Цей процес є взаємним: мита скасовуються як для імпорту української продукції до ЄС, так і для європейських товарів, що ввозять до нас. Попередньо сторони визначають кількість товарів — квоти — які гарантовано можна постачати без мита. Наприклад, цього року українські виробники могли продати до країн Європи 5 тисяч тонн меду без мита. Після досягнення цієї позначки уся подібна продукція з України матиме додаткову вартість. До слова, "медову" квоту українські підприємства вичерпали ще в середині лютого 2016 року.

Такі ж квоти існують і для європейських імпортерів в Україну.

Відео: European Union in Ukraine

Також важливою вимогою ЗВТ є відповідність українських товарів стандартам ЄС, їхня безпечність для споживача.

Із цією умовою була пов'язана чи не найважливіша теза російської пропаганди щодо Угоди про асоціацію: мовляв, у Європі від українських виробників вимагають захмарних технологій та якості продукції. А сам перехід до цих стандартів коштуватиме чимало. Тим часом саме російські виробники витрачали великі суми, аби мати змогу продавати свої товари в Європі. Адже ЄС — найбільший єдиний ринок у світі.

Зрештою, ЗВТ вимагає й модернізації українського законодавства у питаннях підприємництва та бізнесу. Це ж має значно полегшити життя українського бізнесу. Наприклад, виробнику продуктів харчування раніше потрібно було зібрати дозволи від Державної інспекції сільського господарства, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби. Сьогодні функції усіх цих відомств виконуватиме одна Держспоживслужба.

Чому реальність дещо інша

Для українського споживача впровадження ЗВТ, безумовно, є позитивним явищем. Парадоксально, але із меншим ентузіазмом її зустріли власне підприємці.

По-перше, для багатьох із них підписання Угоди про асоціацію опосередковано вплинуло на закриття російського ринку, який займав майже чверть усього експорту та імпорту нашої країни.

По-друге, можливість використати переваги ЗВТ випадає лише тим, хто досяг вимог ЄС.

По-третє, наш виробник за багатьма параметрами ведення бізнесу поступається своєму європейському колезі. Тож зайняти своє місце на ринку ЄС йому буде вкрай важко. Особливо зараз, коли в самій Україні по двох роках війни економічна ситуація тільки починає налагоджуватися.

Особлива трагічність ситуації у тому, що найбільші проблеми мають представники малого та середнього бізнесу: олігархи давно вже підвели свою продукцію до європейських вимог і ще на початку війни із Росією почали співпрацю із партнерами з інших країн. Щоправда, увесь цей час вони не особливо дбали про модернізацію виробництва. "Та ж таки промисловість Донбасу зараз більше нагадує музей", — влучно охарактеризував стан заводів на Сході України прес-секретар Європейського союзу в Україні Давід Стулік.

Утім навіть за таких умов український бізнес переорієнтується на Захід: втрата російського ринку та гарантії, що їх пропонують у Європі, змушують їх розпочинати болісні перетворення. За словами експерта з бізнес стратегії та маркетингу Ігоря Гута, ці перетворення найчастіше полягають у відмові від порушення законодавства, відповідальному ставленні до партнерів і елементарній модернізації виробництва.

Уповноважений з питань підприємництва при Державній фіскальній службі Тарас Качка розповів нам, що деякі українські компанії надають великого значення сертифікації. Але пройшовши її, перенісши необхідні витрати, вони бачать необхідність цього етапу. Зрештою сьогодні наша національна система контролю за багатьма продуктами відповідає стандартам ЄС. Найбільшою перепоною для українських бізнесменів у Європі стають не дозволи і квоти.

На перший план сьогодні виходять культурні питання: незнання мови та корпоративної культури. Нашим підприємцям важко спілкуватися із колегами. Також велику проблему становить незнання ринку: бізнесмени не знають, із чого почати,
— пояснив Тарас Качка.

Саме по собі скасування мит вже означає величезний крок вперед. Адже у більшості економік світу відмовляються від політики захисту тієї чи іншої галузі. Субсидії і мита ж найчастіше застосовують для продуктів сільського господарства. Тому що ця сфера безпосередньо пов'язана із питаннями національної безпеки: кожна країна воліє самостійно забезпечувати себе харчами.

Зрештою, українських аграріїв урівняли в правах із європейськими виробниками і на ринку України. Для промисловості, яку субсидують набагато менше і для якої не діяла така кількість мит, головним стає питання досягнення стандартів ЄС.

Вже сьогодні за різними схемами (вихід під іншим брендом, продаж у великих торговельних мережах, продаж послуги у великому процесі виробництва тощо) на ринки ЄС вийшли чимало українських компаній. Серед них: виробник томатної пасти Agrofusion, відомий в Україні бренд Yarich, виробник гречаної крупи "Терра".

Як ЗВТ змінить Україну

Зона вільної торгівлі здатна стати головним рушієм створення успішної української держави. Дослідники Economic & Export Analysts Ltd Марк Хейлієр та Валерій Пятницький стверджують, що "у довгостроковій перспективі ЗВТ між Україною та ЄС забезпечить зростання ВВП України на 0,5% щороку, а також загальне підвищення добробуту громадян на 1,2% на рік".

Зміни відбуваються і у вітчизняному бізнесі. Тарас Качка запевнив нас, що українські підприємці дедалі активніше цікавляться умовами виходу на європейські ринки. Переведення більшості виробництв в Україні на нові стандарти якості підвищить імідж нашого бізнесу та держави взагалі. Українське ставатиме брендом.

Вища якість продукції "продаватиме" вітчизняну продукцію не тільки до країн ЄС. Досягнення цих норм означатиме фактичне досягнення стандартів більшості країн світу. До прикладу, основним зарубіжним ринком збуту українського м'яса є не Європа, а арабські країни Азії, де також високі вимоги.

Натомість Україна ставатиме більш відкритою і для іноземних підприємців. Це означатиме нові податки до бюджету, нові умови конкуренції, нову якість роботи. Звісно, для цього потрібні відповідні умови роботи для бізнесу та інвестування в Україну. Адже іноземці бояться непрозорих комерційних схем, корупції та рейдерських захоплень, із якими асоціюється Україна. І офшорний скандал цю репутацію зайвий раз підтвердив.

Так нідерландських підприємців переконували у вигоді економічної співпраці з Україною.

Але важливою є не тільки потенційна матеріальна вигода від ЗВТ.

Український ринок зацікавлений у ринку ЄС: це місце, де є чи не "найзаможніший" покупець. Отже, там є вища додана вартість. Це змушуватиме вітчизняних підприємців більше й більше інтегруватися із західними партнерами.

Виходячи туди, українські бізнесмени відмовлятимуться від звичних для української торгівлі практик. Відмовлятимуться від "договірняків". Від "схем" і "хабарів" для органів влади. Від "кидання" партнерів. Він забуде своє минуле, породжене українською дійсністю.

Таким чином європейські суспільні практики приходитимуть до України: за інерцією та ініційовані кимось. Український бізнес вже не терпітиме безладу влади та соціального нерозуміння. Він стане серйозним союзником громадянського суспільства.

Тому зараз для нас усіх життєво важливо, аби український бізнес вийшов на ринки Європи.

Читайте також: Шведський економіст дав 10 важливих порад українській владі