Насправді ці вибори були заплановані на 95-й рік, та історію переписали шахтарі з Донбасу. Вимагаючи більше грошей з бюджету та самостійності для регіону, вони не на жарт перелякали тодішнього президента Леоніда Кравчука. Аби не розпалювати страйки, гарант запропонував провести референдум 1 жовтня про довіру президенту і парламент.
Та мабуть очікуючи, що результати будуть явно невтішними, вирішили зекономити на референдумі, та й одразу затвердили дати як парламентських дострокових виборів, так і президентських.
Депутати обирались за мажоритарною системою. Аби отримати м'яке крісло під куполом Верховної ради, потрібно було в своєму окрузі набрати 50 % голосів плюс за умови, що на вибори прийде половина виборців.
Відповідно, в першому турі обрали лише 49 депутатів. У другому назбирали ще 282 обранця. Але навіть за рік після виборів – в лютому 1995 в парламенті залишалось 45 вакантних місць. До прикладу Тимошенко дібралась до Верховної ради лише в січні 1997 року, а нинішній кум Путіна Медведчук – у квітні.
Серед депутатів жінок було не багато, зате які: окрім Тимошенко, її теперішня однопартійка Олександра Кужель, колишня омбудсмен Ніна Карпачова, екс-голова фонду держмайна Валентина Семенюк та темпераментна Наталя Вітренко, яку всього за рік Мороз виключив з фракції.
Вцілому серед депутатів 2-го скликання з'явилось 80% нових облич. Кожен четвертий – інженер-технік: Це Микола Азаров, Олександр Мороз, Михайло Чечетов, Леонід Кучма. Кожен шостий освітянин – до прикладу Євген Марчук – вчитель німецької та української мов, та Роман Безсмертний – вчитель історії з районної школи.
А головним досягненням цього скликання називають прийняття Конституції 96-го року.