Введенню військ передувало різке загострення ситуації всередині Афганістану. В результаті перевороту, який відбувся у вересні 1979 року, до влади прийшов Хафізулла Амін. Новий лідер одразу ж почав знищувати ісламістів, комуністів та жорстко чистити лави збройних сил.
Окрім цього, Амін виступив проти СРСР, заявивши, що хоче повної незалежності для Афганістану. Вихід Кабулу з-під впливу Москви автоматично би означав втрату стратегічного плацдарму в регіоні. Тому Кремль прийняв рішення негайно ввести війська до Афганістану. Спершу командування планувало обмежитися лише кількома підрозділами збройних сил СРСР для ліквідації бунтівного керівництва Афганістану.
Але після ліквідації Хафізулли Аміна 27 грудня та розгортання повстанського руху СРСР був змушений скерувати до Афганістану регулярні армійські частини.
Загальна кількість радянських військ у Афганістані склала більше 100 тисяч солдатів та офіцерів. Їм протистояли від 25 до 400 тисяч радикальних ісламістів та воєнізованих формувань.
За 10 років війни радянські війська втратили більше 15 тисяч військовослужбовців. Жертвами конфлікту стали від 600 тисяч до двох мільйонів афганців. Левова частка жертв серед мирного населення. Після виведення радянських військ у 1989 році Афганістан перетворився на одну з гарячих точок світу, якою є і досі.