Рішучий і харизматичний, Чорновіл став одним із головних ідейників та творців незалежної України. Власне такого запалу додавала тоталітарна держава. Його батько зазнавав переслідувань, самого ж політика тричі відправляли у мордовські табори суворого режиму. Загалом 17 років заслання.
Разом зі Світличним, Дзюбою, Стусом та подружжям Калинців започаткував національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. У вересні 1965 року на прем'єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків" виступив проти арештів української інтелігенції. Саме цю акцію називають найяскравішим прикладом протистояння кремлівському режиму.
Далі передбачувано: безробіття, обшуки й допити. Та немов відчуваючи крах імперії, Чорновіл ще активніше береться за роботу. Спочатку засновує підпільний український часопис "Український вісник", потім стає одним з ініціаторів створення Української гельсінської спілки.
1989 року визріла потреба згуртувати людей, які прагнуть змін. Керівників шукати не доводилось — інтелігенція, колишні політв'язні та громадські діячі. Так з’явився Народний рух. Об’єднання не боялося влаштовувати масштабні акції, знаковою подією став "Живий ланцюг" до Дня Злуки.
У першій же виборчій кампанії Рух створив у Верховній Раді впливову фракцію Народна рада та забезпечив собі більшість у місцевих радах Західної України. Їхня діяльність була одним із факторів становлення незалежної української держави в 1991 році.
На перших президентських виборах Чорновіл здобуває друге місце, поступившись Леонідові Кравчуку. Чимало дослідників вважають, що саме цей вибір не дозволив Україні повністю відірватися від комуністичного вектора та загальмував реформи.