Курс на колективізацію радянська влада взяла з 1927 року. Мета була більш ніж благородною - модернізувати сільське господарство, вивести обробку землі на новий рівень та ліквідувати вічну продовольчу проблему у молодому СРСР.
Спершу селян закликали добровільно вступати в колгоспи, яким виділяли безпроцентні кредити та давали нову техніку.
На папері все виглядало ідеально, але селяни, які до того століттями не мали власної землі для обробки, не поспішали віддавати свої наділи колгоспам та працювати зранку до вечора на благо держави. Більше того, народний гнів викликала і масова практика конфіскації зерна та худоби для потреб радянської армії.
В СРСР почалися голодні бунти. Селяни масово відмовлялися йти в колгоспи та організовувалися в загони самооборони. дехто спеціально знищував зібране зерно та худобу, тільки щоб не віддавати її більшовикам.
В країні почалося розкуркулення, в селян насильно забирали майно та віддавали його колгоспам. тих, хто не хотів йти працювати, ув'язнювали на довгі терміни або ж разом із сім'ями переселяли до Сибіру. Особливо впертих розстрілювали на місці.
Масова колективізація та розкуркулення в кінці-кінців призвели до Голодомору 1932-33 років, коли від дій радянської влади загинуло більше шести мільйонів українців.