Свідки стверджують: першими словами на посаді було "Я прийшов, щоб вбивати". Звідси й його прізвисько — "Ліонський м’ясник". За 20 місяців служби за його наказом арештували понад 14 тисяч осіб, ще 8 — депортували, а майже п'ять — стратили.
Барбі особисто проводив тортури католицьких священників, піддавав тортурам малолітніх дітей, морив їх голодом. Жінок роздягав, бив до втрати свідомості та ґвалтував. 40 єврейських дітей віком до 13 років відправив у газові камери Аушвіцу. Особливою жорстокістю відзначались тортури членів французького руху "Опір".
Така старанність була гідно оцінено верхівкою нацистів і наприкінці 1944 року його підвищили до Гауптштурмфюрера.
Після війни Барбі втік до Болівії. Для цього скористався так званими "пацючими стежками" — таємні пункти, де нацисти могли переночувати, отримати гроші та фальшиві документи.
В Південні Америці він з’явився з ім’ям Клаус Альтман. Нацистський досвід Клауса використав болівійський диктатор Гуго Бансера і призначив його підполковником в боротьбі проти партизан. У 1980-му Барбі допоміг прийти до влади іншому диктатору. Та вже за три роки влада у Болівії вкотре змінилась і новим керманичам 70-річний Клаус був не потрібен.
Нациста звинуватили у 17 злочинах проти людства, зачитування вироку тривало 185 годин. Клауса Барбі засудили до довічного ув’язнення. Помер у 1991 році від раку крові, простати та хребта. В тому ж таки місті Ліон.