Станом на сьогодні в Україні тривають кілька паралельних процесів на національному рівні стосовно проблем сирітства та інтернатних закладів. Перший — деінституціалізація, під егідою уповноваженого з прав дітей, Мінсоцполітики. Вже є стратегія реформування інтернатних закладів та інституціонального відходу, коли діти перебувають в інтернатах цілодобово. Другий — розробка закону про соціальні послуги, в якому виписується — які саме послуги мають надаватися. Третій процес — децетралізація. Незважаючи на незрозумілість слів, ці процеси між собою пов'язані, особливо для громадських, міжнародних та благодійних організацій, що працюють у сфері захисту прав дітей.
Читайте також: Чому День захисту дітей насправді День їхнього терору
Кількість інтернатних закладів в Україні
"Ми більше 10 років б'ємося за те, щоб головним правом дитини було – виховуватись у родині, щоб приіоритет надавався профілактиці сирітства, роботі з біологічною родиною", – розповіла сайту "24" керівник громадської організації "СОС Дитячі Містечка Україна", голова правління "Української мережі за права дитини" Дарья Касьянова.
"Напередодні 1 червня, Дня захисту дітей, у нас ідуть традиційні "показові виступи": волонтери, активісти, політики збираються в інтернати, везуть валізи подарунків і цукерок, а користі від цього ніякої немає", – наголосила вона.
Всі наче і розуміють важливість родини для дитини, але не розуміють головного: доки ми підтримуватимемо інтернати, навіть подарунками, ми стимулюватимемо цю систему. І прирікаємо дітей на виховання у цій системі, без батьків, у стінах інтернатних закладів,
– сформулювала головну проблему Касьянова.
90% дітей в інтернатах – мають батьків
Статистика за останні роки не покращується, констатувала громадська діячка. До всього ще й додалися такі фактори, як війна та економічна криза. Кількість дітей в інтернатах збільшується – на сьогодні їх 106 тисяч. При цьому 90 тисяч із них – це діти, у яких є батьки. Але вони є умовно. Якщо проаналізувати – виявиться, що з цих батьків 30-40% таких, кого треба позбавити батьківських прав: вони спились, або не пам'ятають про свою дитину. Якщо дитина перебуває 7 років в інтернаті, то всі стосунки з батьками розірвані. В такому випадку в інтересах дитини було б, щоб вона отримала статус сироти, позбавленої батьківської опіки, і претендувала на всиновлення чи прийомну родину. Але тільки тоді.
Майже 100 тисяч дітей в Україні перебуває в інтернатах
Читайте також: Як порушуються права дітей в Україні: чи можемо ми врятувати майбутнє?
Громадські організації констатують: реалії сьогодення такі, що держава знає проблематику і сирітства, і інтернатів, але працює з нею шматками. Різка зміна підходу – занадто масштабний проект і велика бюджетна війна. Натомість бізнес, хоч і знає про проблеми, не завжди бачитиь ефективні точки прикладення зусиль. В результаті те, що робиться (подарунки і гроші "на ремонт", наприклад), не дає ніякого результату. Найкращий вихід із ситуації – відповідальне волонтерство, вважють активісти. Для цього громадські організації Internaty.net та "СОС дитячі містечка" розробили алгоритм і рекомендації, як соціально відповідальний бізнес може взяти участь у профілактиці, а в перспективі – і допомогти вирішити проблему сирітства в Україні.
Потрібно пояснити людям, які приймають рішення, – представникам бізнесу, керівникам волонтерських організацій – як допомогти дитині, а не інтернату,
— відзначила Касьянова.
Щоб дитина не осиротіла
Перший етап, коли можна ефективно запобігти сирітству дитини – коли мама вагітна, і є ризик, що вона залишить дитину, то потрібно підтримати маму. Для цього є психологи, соціальні працівники, що мають вчасно підказати, підтримати жінку. В Україні є Центри матері і дитини, 16 державних. Є і недержавні. І в них варто вкладати благодійні кошти.
Є такий міф, що дитина сиротіє в родбудинку. Ні. Вона дорослішає, ризики ростуть. Дитина може стати сиротою в будь-якому віці. У нас немає чітко доведеної статистики, але коли мама перестає отримувати державні виплати, ближче до 5 років, то ризик, що дитина може опинитися у дитбудинку чи інтернаті – збільшується у родинах соціально вразливих та неблагополучних. Тому – не варто доводити до того, щоб сім'я стала неблагополучною,
– пояснила Касьянова.
Коли мама народжує дитину, її ставлять на медичний облік, дитину бачать медпрацівники, соцпрацівник та служби. У їхній компетенції визначити — що за родина, на що йдуть гроші. І таким родинам можна і потрібно допомагати. Тут у нагоді стануть і соціальні працівники, і психологи, і волонтери-хелпери.
Інвалідність – не запорука "інтернатності"
Ще одна велика причина, чому батьки відправляють чадо в інтернат – дитина народилася з інвалідністю, за нею важко доглядати.
Касьянова розповіла, що у зоні АТО в Луганській області волонтери стикаються з тим, що у великої кількості дітей дошкільного і раннього шкільного віку є серйозні проблеми з мовним апаратом. Діти живуть у постійній травмі, на тлі чого починаються когнітивні зміни, які виражаються у недорозвиненості мовного апарату.
Але дитину не треба віддавати в інтернат, щоб навчили говорити. Для цього потрібен логопед, який займатиметься з дитиною і мамою. І це не вимагає великих грошей. Але в це варто і потрібно інвестувати,
— відзначила громадський діяч.
Схожа проблема — мама чи тато з інвалідністю. Але і тут вихід із ситуації — допомогти батькам, а не спонсорувати інтернат.
На що йдуть гроші в інтернатах
Складні підлітки
Наступна "точка" потрапляння дитини в інтернат – підлітковий вік. Причини – у родині якісь зміни, ще одна причина – бідність.
Інтернати сьогодні працюють дуже активно. Вони зацікавлені, щоб було на них фінансування, щоб працювали співробітники. І вони просто "вербують" дітей в інтернатні заклади, розповідаючи батькам, які гарні послуги вони пропонують: 5-разове харчування, забезпечення одягом. Але вони не розповідають про те, що в таких закладах поширені всі форми насильства,
– наголосила Касьянова.
Інтернат для дитини – зовсім не "курорт"
Родинам у складних життєвих обставинах теж можна допомагати. Наприклад, середньостатистична сім'я не може віддати дитину в гурток, бо це дорого. Навіть якщо безкоштовно – необхідні матеріали, форма, чи спеціальний інвентар. І це те, у що можна вкладатися, щоб зберегти дитину в родині.
Родина – головна мета захисту
Касьянова резюмує – зусилля держави, волонтерів, меценатів треба направляти на родину, а не на інтернат з великою кількістю стін і співробітників.
Нічого кращого за сім'ю не придумали. І потрібно просто не допустити, щоб родина опускалася на саме дно,
– наголосила активістка.
А якщо вже опустилась, і допомогти не можемо, бо лікування, наприклад, алко- чи наркозалежності – тривалий і дороговартісний процес, тоді вже потрібно думати про прийомну родину чи всиновлення.
Сьогодні волонтери активно використовують ще таку форму роботи з інтернатами як наставництво. Це не панацея, кажуть волонтери, але дає можливість моніторити – що відбувається з правами дітей в інтернаті, чи є факти порушення, і як можна реагувати і допомагати.
Тому для соціально відповідального бізнесу саме такий підхід був би ефективним у подоланні проблеми сирітства: фінансування відповідального волонтерства, соціальних працівників, лікарів, вихователів, замість цукерок і фото політика в інтернаті "до Дня захисту дітей".
Дані інфографіки: громадська організація "Надія і житло для дітей" (Hope and Home for children)