Тут їх зустріли місцеві активісти, співробітники Держслужби із надзвичайних ситуацій та Служби соціального захисту населення.

Нас так гарно зустріли, у нас багато речей, — усе, що накопили за життя. У Слов'янську нам дали ніч, аби зібратися, і ми взяли із собою усе, що змогли і встигли. По усьому нашому домі тріщини, що достатньо мізинцем зачепити і він певно розсиплеться. Доїхали до Красного Лиману, під кулями, безперервні блокпости... А один раз по дорозі заблукали. доїхали до Краснолиманського лісу, водій не знає, куди їхати. Побачив далеко людину і вирішив піти запитати дорогу. Тим часом з лісу вийшли двоє російських автоматчиків... такий страх, що здавалося, ще трохи і нас більше не буде. Водій побачив, прибіг до нас, якось зміг залагодити і вони нас відпустили,
— розповідає жінка.

Після цього із Красного Лиману подружжя електричкою відправилися до Харкова, а тепер до Львова.

"Якось Руслана Лижичко сказала: "Повірте мені, у Львові вас люди зустрінуть дуже гарно". А я українець і колись мене називали "бендерою". Ну так є... Коли на Донбасі хочеш говорити українською, знаєте як ставляться... от я і взяв у голову — Львів, і дружину вмовив", — розповів Валерій Іванович.