Першою зупинкою літераторів стала одна з київських книгарень, яку письменники і видавці визнали найкращою. Господарям дісталась вітальна листівка з підписами українських авторів.

Далі — менш приємне. Письменницький кортеж вирушив до Міносвіти. Тут видавці і літератори влаштували імпровізований похорон шкільній програмі з української літератури, яка, на їхню думку, останнім часом зазнала не найкращих змін.

“Пропонують книги, до яких школярі не готові ще морально. Не готові в силу свого віку, в силу певного світогляду. Насправді шкільна програма не дає вибору. Шкільна книга, шкільна програма навіть там, де є хороші назви, хороші автори, це класика, але це нав’язана класика”, — каже письменник Андрій Кокотюха.

За великим рахунком, констатують письменники, Всесвітній день книги Україні святкувати нічого. Минулого року вперше у XXI столітті в нашій державі було видано менше однієї книжки на громадянина.

Держава, кажуть видавці, зовсім не зважає на книговидання, забуваючи про те, що книжка це не лише товар, а й елемент культури.

“Держава ігнорує оцю половину, яка культура і кидає книжку в умови дикої конкуренції. При цьому з більш сильними імпортними браттями і сестрами”, — каже видавець Віталій Капранов.

“Сьогодні середній наклад наукової книги складає 400 екземплярів, а це власне вже віртуальна книга. Вона недосяжна для того споживача, який її потребує. Підручники для вищої школи при 2-х мільйонах студентів складають 200—300 примірників. Дитяча книга опустилась до 1,5 тисяч екземплярів, технічна книга впала — менше тисячі екземплярів”, — каже президент Української асоціації видавців Олександр Афонін.

Нині дитячі і наукові книжки поступово витісняються літературою релігійного і політичного змісту, пояснюють видавці. Хоча саме дитячі видання вважаються найбільш затребуваними.