Двері відчинені, але поспішати не варто

Президент Петро Порошенко свій виступ перед народними депутатами розпочав із найголовнішого питання для України – російської агресії на сході держави, шляхів врегулювання військового конфлікту, відновлення територіальної цілісності держави. За словами глави держави, потрібно чітко виконувати Мінські угоди, а також продовжувати переговори в Нормандському форматі. Але головне – це зміцнювати обороноздатність держави. Всім гуртом, так би мовити, із залученням громадськості підтримувати Збройні Сили України.

При цьому, підкреслив він, все, що держава робить в оборонній галузі, орієнтовано на приєднання України до НАТО. Це стратегічний курс країни.

Ми це робимо, міцно тримаючи в руках компас, стрілка якого показує твердо на Північну Атлантику. Власне, компас і є ключовим елементом емблеми НАТО. І він в усьому орієнтує нас на повну сумісність із стандартами Альянсу, причому не тільки у військовій сфері,
– зазначив глава держави.


Порошенко чітко окреслив зовнішньополітичний орієнтир України

Петро Порошенко зауважив, що наразі Україна вийшла на безпрецедентно високий рівень співпраці з Альянсом. А за 2,5 роки в Україні зросла кількість прихильників НАТО. В той же час президент зазначив, що сильно поспішати не треба, аби не виникло ситуації, як у 2008 році. Тоді, нагадаємо, Україна повинна була долучитись до Плану дій щодо приєднання до НАТО (ПДЧ), однак через тиск Росії Україні відмовили. Порошенко підкреслив: у НАТО також немає єдиної позиції щодо членства України.

В Альянсі теж немає консенсусу щодо членства України. Формально двері відчинені, починаючи з Бухарестського саміту 2008 року. Але ці двері – сенсорні: можуть і зачинитися при надто різкому наближенні. Тому кожен наш крок має бути виваженим і наперед прорахованим, щоб не вийшло так, як із ПДЧ,
– наголосив він.

Шлях буде складним і довгим

Про те, що Україна тримає курс на членство в НАТО, Петро Порошенко заявляє не вперше. Це одне із його програмних положень. Нинішня заява зроблена після нещодавнього Варшавського саміту НАТО, який відбувся в липні. А також на тлі літнього напруження на Сході України і згоди про встановлення "режиму тиші". Хоча, як зауважує голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, "режимом тиші", коли кожну добу проросійські бойовики близько 20 разів обстрілюють українські позиції, це не назвеш. Це низький рівень бойових дій.

Як відомо, на саміті у Варшаві відбулося засідання комісії Україна – НАТО, де була ухвалена комплексна програма подальшого розвитку співробітництва з Альянсом. Експерти вважають, що це дуже важливий момент у стосунках із НАТО. Хоча питання про вступ не розглядалося. Петро Порошенко також наголосив, що сьогодні Україна в плані зближення з НАТО робить набагато більше, ніж це передбачав ПДЧ, який ми так і не отримали в 2008 році.

На думку директора Центру суспільних відносин Євгена Магди, Порошенко не випадково зупинився так детально на питанні членства України в НАТО.

Липневий саміт НАТО позначив безпрецедентно високий рівень відносин Україна – НАТО. Їх треба наповнювати конкретним змістом, зміцнювати Збройні Сили, працювати над відповідністю стану справ в Україні іншим стандартам Альянсу,
– зауважує експерт.

В свою чергу, Володимир Фесенко відзначає: Україна, з огляду на всі проблеми, конфлікт на сході і конфлікт з Росією, складну ситуацію в ряді європейських країн і небажання бачити нас в НАТО, йде непрямим шляхом. Ми фактично приєднуємося до Альянсу без формального членства.

Ціль поставлена – членство в НАТО. Але Порошенко реалістично оцінив, що до цієї мети ми будемо йти довго, з огляду на існуючі проблеми і складності, не форсуючи вступ. Тому що, якщо ми почнемо це робити, то можемо нарватися на закриті двері. Краще йти через задній хід, але з більшою гарантією потрапити всередину,
– вважає політолог.

При цьому, додає Фесенко, про вступ до НАТО свого часу говорили президенти Віктор Ющенко і навіть Леонід Кучма. Тому нічого нового Порошенко не сказав.

За словами Магди, процес євроатлантичної інтеграції не буде одномоментним, швидше – доволі тривалим.


Стосунки з НАТО вийшли на якісний рівень, але Альянс не готовий прийняти Україну

Однак таке публічне нагадування Петром Порошенком про те, що Україна йде в НАТО, безумовно, не залишиться поза увагою Москви, яка на подібні заяви зазвичай реагує, як бик на мулету. Тим більше, якщо врахувати той факт, що до "режиму тиші" Росія не тільки нарощувала ескалацію дій на Донбасі, але й активно стягувала військову техніку й армію до кордонів з Україною. Про що у своєму виступі сказав Порошенко, зауваживши що високий рівень агресії з боку Росії зберігається.

Росія постійно нарощує військову присутність, в першу чергу на нашому кордоні, грає м’язами на західному та південно-західному стратегічних напрямках. У складі угруповання російсько-терористичних військ на Донбасі — майже 38,5 тисяч осіб, понад 600 танків і 1250 бойових бронемашин, 750 одиниць артилерійських систем, більше 300 реактивних систем залпового вогню,
– зазначив президент.

Треба також нагадати, що в серпні експерти НАТО зробили висновок про те, що Росія готується до ядерної війни. В опублікованому рапорті, зокрема зазначається: Росія модернізує свій стратегічний арсенал. За даними експертів НАТО, Росія будує гігантські командні бункери; крім цього, Москва поповнила свій арсенал 153 ядерними боєголовками.

Євген Магда нагадує: в Росії добре розуміють, що євроатлантична інтеграція України може змінити ситуацію в Європі, тому докладуть максимум зусиль, аби її не допустити. У зв’язку з чим експерт не виключає в такому разі не лише ескалації конфлікту на Донбасі, але і прямої військової агресії з боку РФ.

В той же час Володимир Фесенко переконаний: якби Путін хотів почати війну, давно б це зробив. Найоптимальніший варіант для нього потрапити в Київ був у 2014 році.

А зараз ми бачимо, що Путін веде діалог із Заходом. Якби він хотів військових дій, то не до Заходу б звертався, а почав би військову операцію,
– підкреслив він.

Крім того, політолог вважає, що будувати державну політику, оглядаючись на Москву – програшно. Не треба боятися, що подумає чи зробить Росія. Ми –самостійна держава, яка повинна показувати свій суверенітет у визначенні зовнішньополітичних цілей.

Нічого страшного після заяви Порошенка про вступ до НАТО в двосторонніх відносинах з Росією не відбудеться. Ми придумуємо небезпеку там, де її немає. Ніяких негативних наслідків не буде. В тому числі, що стосується відносного перемир'я в зоні АТО,
– вважає Фесенко.

Зрозуміло, що в нинішніх геополітичних умовах для України немає іншого шляху, як приєднання до НАТО, щоб уникнути зовнішньополітичних загроз. Справді, не треба ховати голову в пісок, роблячи вигляд, що ми то йдемо в Альянс, то ні, побоюючись, що Москва якось не так відреагує.

Інша справа, що до тих пір, поки Україна не стане членом НАТО, Альянс нас не захищатиме. Допомагатиме – так, але не більше. Що, власне, показали два роки російської агресії. Крім того, не треба забувати, що Україна не відповідає одному з головних критеріїв Альянсу: контроль своєї території. Про це також добре знають і в Кремлі. Тому не перестануть тероризувати Україну. На жаль, українцям у таких складних умовах доведеться продовжити боротьбу за свій суверенітет один на один з агресором. В той же час, позитивом є те, що Україна чітко визначила свої зовнішні пріоритети, а високий рівень національної самосвідомості є запорукою перемоги.

Коли Україна приєднається до НАТО і чи варто це робити? Думка експертів

Євген Магда, директор Центру суспільних відносин

Липневий саміт НАТО у Варшаві позначив безпрецедентно високий рівень відносин Україна – НАТО. Їх треба наповнювати конкретним змістом, зміцнювати Збройні Сили, працювати над відповідністю стану справ в Україні іншим стандартам Альянсу. Процес євроатлантичної інтеграції не буде одномоментним, швидше – доволі тривалим. Наша країна не може дозволити собі розкоші подавати заявку на вступ до НАТО, не будучи підготовленою на "відмінно з плюсом" до цього кроку.

Президент Петро Порошенко невипадково у своєму виступі перед парламентом зупинився на питанні вступу до НАТО. Дійсно, підтримка євроатлантичного вектору розвитку України в суспільстві зростає. Це помітно по соціологічних опитуваннях. Проте не варто забувати, що питання приєднання України до НАТО – надзвичайно потужний подразник для Росії, яка не гребуватиме жодними методами, аби не допустити цього. І це не лише прямі методи тиску, але і опосередковані, зокрема, застосування лобістських механізмів у країнах-членах НАТО, де рішення, як відомо, ухвалюються консенсусом.

В Росії добре розуміють, що євроатлантична інтеграція України може змінити ситуацію в Європі, тому докладуть максимум зусиль, аби цього не допустити. На жаль, не виключено, що в такому випадку це призведе не лише до ескалації конфлікту на Донбасі, але і прямої військової агресії з боку РФ.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

Варшавський саміт у липні цього року став для України у порівнянні з Бухарестським самітом-2008, про який згадав Петро Порошенко у своїй промові 6 вересня, якісним етапом зближення з НАТО. Формально це проявилося в засіданні спеціальної комісії Україна – НАТО в рамках саміту, що не часто буває з окремими країнами, і в прийнятті спеціальної комплексної програми про розвиток відношень.

Мова не йде про членство в Альянсі або якийсь формальний статус. Але Порошенко не випадково сказав, що зараз Україна в плані зближення з НАТО робить набагато більше, ніж це передбачав План дій щодо членства (ПДЧ), який ми так і не отримали в 2008 році. Йдеться про трастові програми, про 40 напрямків розвитку співпраці, про реальний перехід на стандарти НАТО, що, до речі, теж передбачав ПДЧ.

Це правильна і реалістична тактика. Щоб не бігти, задерши штани, вимагаючи: дайте нам членство в НАТО, як це робить цілий ряд політиків. Або ж провести референдум, про що теж деякі з них говорять. Крім того, що ми зафіксуємо, що у нас половина громадян за НАТО, а половина – проти, це нічого не дасть. І аж ніяк не вплине на членство України в НАТО. Навпаки, такі результати голосування можуть стати аргументом для противників Альянсу. Грузини проводили такий референдум. Це призвело до членства в НАТО? Ні.

Треба вибрати оптимальну адекватну тактику. І нинішня тактика, перефразовуючи відомий анекдот: "городами-городами", але не в червону армію, а в НАТО, правильна. Ми йдемо не прямим шляхом, а з огляду на всі проблеми: конфлікт на сході і конфлікт із Росією, складну ситуацію у низці європейських країн і небажання бачити нас в НАТО. Фактично Україна приєднується до НАТО без формального членства.

Ціль поставлена. Нагадаю, і Віктор Ющенко, і навіть Леонід Кучма говорили про цю мету. Але Порошенко реалістично оцінив, що якщо будемо форсувати вступ до НАТО, то можемо нарватися на закриті двері. Краще йти через "задній хід", але з більшою гарантією потрапити в середину.

Для Москви в заяві Петра Порошенка немає ніяких сюрпризів. Робити політику, озираючись на те: "а що подумає Путін", "а як він відреагує", – не можна. Якщо ми так будуватимемо нашу державну політику, то приречені бути залежними від Росії.

Не треба нічого боятися. Найстрашніше – це, звичайно, велика війна, яка може бути. Але якби Путін хотів почати війну, давно б це зробив. Найоптимальніший варіант потрапити в Київ для нього був у 2014 році. А зараз ми бачимо, що він веде діалог із Заходом. Якби Путін хотів військових дій, то не до Заходу б звертався, а почав військову операцію.

Ми – самостійна держава, яка повинна показувати свій суверенітет у визначенні зовнішньополітичних цілей. Тому нічого страшного після такої заяви Порошенка в двосторонніх відносинах з Росією не відбудеться. Ми придумуємо небезпеки там, де їх немає. Ніяких негативних наслідків не буде. У тому числі, що стосується відносного перемир'я в зоні АТО, яке, скоріше, можна назвати низьким рівнем бойової активності. Не треба лякати себе і когось, що слова про НАТО приведуть до зовнішньополітичної кризи.

Читайте також: Порошенко в парламенті: свій до свого по своє