Це перша і поки що єдина вистава Театру Переселенця, яка не має документального підгрунтя. В основі – п’ять коротких п’єс Максима Курочкіна, які яскраво розповідають про Київ і його жителів без цензури і шаблонів. В основі – історії простих людей, їхні внутрішні протиріччя, буденні проблеми та бажання. Зокрема, і алкоголь, тілесні утіхи та атрибут епохи – телевізор.
Читайте також: Найкращі фестивальні фільми 2017 року ексклюзивно покажуть у Києві
Ролі виконують київські театрали разом із непрофесійними акторами-переселенцями з Донбасу. Раніше герої з "Водка. Є**я. Телевізор" грали у документальних виставах "Миколаївка" та "Де Схід".
Анастасія Пугач – переселенка з Донецька. Там багато років працювала на місцевому телебаченні. Коли розпочалася війна – переїхала у Київ.
Було дуже складно, адже я граю з трьома професійними акторами. Втім, образ телевізора мені близький. Я ж працювала багато років на телебаченні. Але у п'єсі цей образ набагато глибший. Мого героя хочуть вигнати, а я всіма силами намагаюсь довести, що мені треба залишитись,
– розповідає про свою роль Анастасія Пугач.
Одна з особливостей вистави – глядач може максимально наблизитись до героїв. Події розгортаються не на сцені, а посеред залу. Проте, прямої взаємодії з публікою немає. Глядач ніби підглядає за героями.
Головну роль виконує актор та режисер Театру на Подолі Олександр Фоменко. Він є і продюсром вистави "Водка. Є**я. Телевізор" та художнім керівником Театру Переселенця. Розповів, після аншлагової перм'єри на сцені театру "ДАХ" та півроку успішних показів вирішили реалізувати виставу у новому просторі.
"Глядач так само може потрапити до затишної оселі героїв та всередину найпотаємніших думок персонажів Максима Курочкіна", – каже Олександр Фоменко.
У незалежний театр "Сцена 6" вистава повернеться вже у березні. А за життям героїв провокативної вистави можна слідкувати в мережі Instagram.
Фото: Анастасія Мантач