Катерина Бутко в Автомайдані з середини грудня 2013 року. Пригадує, що наймасовішою акцією була поїздка 29-го грудня під Межигір'я — там був чи не кожен водій Києва і навіть України.
Я чудово пам'ятаю, як від'їжджала колона — частина колони була ще на Європейській, а початок був уже на Богатирській. Лише за офіційними даними міліції, там було 4 тисячі автівок,
— каже Катерина.
Катя показала офіс Автомайдану. Коли був революційний час — надто важливі питання там не вирішувались, тому що активісти боялися, що ця будівля може прослуховуватися. Скоріш за все, так і було.
У нас був план евакуації перед 18-м числом. Ми патрулювали всю ніч. Мали карту, схему, звідки могли рухатися військові, звідки могла рухатися міліція. Були постові на різних ділянках. Коли я евакуйовувалась однією з останніх, то тут біля клумби вже біг "Беркут", а ми тільки сідали в машину,
— розповідає активістка.
Катерина Бутко додала, що Автомайдан не був організацією, це була ініціатива, тобто кожен міг прийти ввечері, записатися на нічне чергування, його записували і він стояв уночі та чергував. Звичайно ж, були й певні проблеми.
"Ми чудово знали, що канал той же Zello, він прослуховується, тому що кожну нашу поїздку по кількості представників ДАІ було видно, що за нами слідкують та знають. Це все було відомо, до деяких активістів приїздили додому, закидували зеленкою двері. Біля Кріпосного провулку нам була влаштована пастка", — говорить активістка Автомайдану.
Нас підрізали два автобуси "Беркуту". Там відразу під'їхали люди і почали бити лобове скло та витягувати нас з машини. Мене витягли і сказали лягати обличчям в сніг на обочину. Деякий час я там пролежала після цього мене підняли просто і завели в автозак. Біля мене сидів таксист, який просто їхав за нами, він віз людей і взагалі був ні при чому. Вони били його час від часу. Штовхали й мене. Вони не вірили, що таксист там випадково їде, він показував sms про те, як в нього взяти замовлення і все інше. Десь хвилин 5-7 мене кудись везли, не було видно, куди, тим більше, коли тебе штовхають, б'ють і все інше. Автобус зупинився, нас вивели в парк, я тоді ще не зрозуміла, що це Маріїнський парк, не відразу зорієнтувалася. Вивели туди, перевірили всі речі, які там зі мною були і сказали: "Тікай",
— сказала Катя.
Вона також розповіла, як вони виїжджали з Києва. Їхали ще з одною активісткою Автомайдану, вона сама з Криму. На кордоні між Херсонською областю і Кримом їх затримали представники "Беркуту". Там були й російські солдати.
"Нас відвезли в Севастополь, де були три дні на гаупвахті. Як до нас ставилися? При затриманні нас били, знущались та погрожували, там було незрозуміло, чи виберемось ми звідти живими. Потім, коли відвезли на військову базу, у нас були одиночні камери. Там почались допити", — розповідає активістка.
Нас допитували про всі події на Майдані: фінансування Автомайдану, зв'язок з "Правим сектором" та інше. Допити тривали три дні. На тій військовій базі вони всі були в масках, за ці три дні ми не бачили жодного обличчя, впізнати ми можемо тільки голос,
— зазначила Бутко.
Катерина додала, що в останній день її ще й вивозили в Севастополь спеціально для того, щоб вона мала можливість запитати в людей, дізнатися їхню думку, чи хочуть вони бути з Росією чи ні. Це був експеримент навіть з місцевим севастопольським телебаченням. Після того активістка зрозуміла, що вже мабуть скоро будуть відпускати, вивозити.
Після цього знову відправили на базу, туди, де нас затримали, до нашої машини, яка виявилась абсолютно порожньою, винесли всі речі. Дали лише ключі і ми виїхали з Криму,
— сказала активістка Автомайдану Катерина Бутко.