Сир, бринза, вурда - це головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони і за смаком, і за технологією приготування.
"Доїться овець, корів. Молоко підігрівається як літня вода. Там додається шлунок теляти у молоко і годину-півтори воно там стоїть. Потім відбирається сир і ставиться варити у воду. Потім цей сир ставимо на дим, щоб він прокоптився. Потім беремо на м’ясорубку і виготовляємо бринзу", - розповідає виробник бринзи Володимир Дручків.
Пан Юрій 20 років займається виготовленням сиру. У господарстві має 400 овець. Каже, хоч роботи і багато, користь від такого сиру неоціненна. Тим більше, що його горяни використовують у приготуванні всіх основних страв.
"Ніяких хімікатів. Робиться із свіжого молока. Воно не тримається. Доїмо 3 рази на день овець. 3 рази на день робимо сир. Вівці пасуться на полонинах. Там травка лікувальна, навіть. Квітів багато. Тож, то все лікувальне", - каже виробник бринзи Юрій Либовка
За рік господарі великих отар можуть виготовити і продати до 5 тонн овечого сиру. За кілограм усіх видів просять 50 гривень. Охочих спробувати смак гуцульського сиру - чимало.
"Це романтика високих гір - Карпат. Це мабуть передання здоровій нації повчання наших предків, щоб ми нормально харчувалися, були щасливі і веселі", - вважає туристка Софія
Горяни впевнені, що бринза додає сили, бо робиться за рецептами прадідів. А чим довше гуцульський сир зберігається, тим кращим стає його смак.