Улюбленець долі, щасливчик – це точно не про нього, бо успіх довелося здобувати важкою працею. Після містечка Новгород-Сіверський сім'я переїздить до Києва, де батько відкриває тютюнову крамницю. Та справи йдуть мляво, родина наважується переїхати ще раз – цього разу до Швейцарії.
Підприємливий син швидко зрозумів: якщо він зараз не візьме справи у свої руки – їх знову чекатиме банкрутство. Заможним європейцям потрібно було запропонувати щось особливе і за цим він вирушає на плантації Латинської Америки. Протягом п'яти років вивчає, як правильно вирощувати листя, сушити і скручувати його. Все для того, щоб зрозуміти, якою повинна бути дорога сигара.
І там же усвідомлює головну помилку експортерів. Доки прекрасний тютюн перепливає океан, його якість знижується. Тож саме Зіно почав першим перевозити сигари у спеціальних коробках-х'юмідорах, які під час тривалої мандрівки підтримували відповідну вологість і зберігали смак тютюну. І це спрацювало: за декілька років батьківська крамниця перетворюється на успішний бізнес.
Основна ставка на якість. У підвалі магазину Зіно обладнав спеціальний погріб, що повністю відтворював клімат Куби, всі сигари були скручені вручну.
Читайте також: Як українці підкорювали світову столицю мистецтва
Зіграла на руку й Друга світова. Давідофф викупив усі сигари у Франції, нових країни Латинської Америки не надсилали, побоюючись за свої кораблі. В одну мить Зіно став європейським монополістом.
Утім і це не давало приводу хоч трохи знехтувати якістю. Давідофф не брав відпустку, особисто зустрічав клієнтів у вишуканому костюмі. А вони були більш ніж поважні: магнати Ротшильди й Кеннеді та зірки Марлен Дітріх і Ален Делон.
Саме Давідофф зробив кубинські сигари відомими на весь світ. Але тільки до моменту поки вони були високої якості. Як тільки до вух дійшли нарікання – спалив 200 тис їхніх сигар і відкрив фабрику в Домініканській республіці.
Надто складним був шлях Зіно від київської крамниці до тютюно-імперії, щоб хтось заплямував його репутацію.