Проте світові ЗМІ вважають, що питання не настільки просте, як може здаватися на перший погляд. Одні медіа акцентують увагу на версіях щодо винуватців. Інші пишуть про те, кому могла бути вигідна трагедія. Треті пишуть про можливі наслідки.

У щотижневому огляді міжнародної преси журналісти "24" спробували продемонструвати різне бачення трагедії.

Щоб перейти на оригінал статті натисніть на зображення:

Так, американська газета TheAtlantik у першу чергу провела аналогії між подіями 11 вересня в США та нинішніми терактами у Франції. Вони зазначили, що після подій 11 вересня Франція, яка беззаперечно висловила свою солідарність із США, дала дуже мудру пораду, до якої тоді ніхто не прислухався. Вони наполягали на тому, що після теракту треба спробувати зберегти "холодну голову" і не відповідати терористам відкритою війною.

Як показав час, Франція була права, бо війна в Іраку забрала більше американських життів, ніж теракти 11 вересня, обійшлася США в кілька трильйонів доларів і привела до дестабілізації Близького Сходу, зміцнивши, таким чином, режим Ірану і спровокувавши підйом таких угруповань, як ІДІЛ. Зараз видання нагадує Франції її власні поради і закликає не провокувати нових світових воєн.

Невиправдані війни можуть принести і приносять більше шкоди, ніж користі. У будь-якому разі заклик до військових дій, спровокований терактом у Франції, необхідно оцінювати з урахуванням цієї аксіоми, не відмовляючись від здорових міркувань і відповідальності під тиском поширеного гасла зовнішньої політики багатьох країн "Ми повинні щось зробити". Зараз вкрай необхідно не тільки зробити правильні кроки, але й уникнути неправильних. У результаті помилок геополітична ситуація може стати набагато гіршою, ніж вона є зараз,
— наголошує журналіст видання.

Інше британське видання Financial Times звертає увагу на більш глибоку проблему, до якої знов довелося звернутися після страшних терактів у Франції. Це проблема зіткнення цивілізацій з усіма її складними наслідками. І саме зіткнення ісламської і християнської цивілізацій призводить до нетерпимості до так званого м’якого ісламу, який останніми роками досить успішно демонструвала Туреччина. Журналіст, попри всю жахливість скоєних терактів, наголошує на тому, що тільки мультикултуралізм здатен врятувати світ від нових хвиль військового зіткнення цивілізацій.

Злиття цих тенденцій і подій у Північній Америці, Європі, на Близькому Сході і в Азії підживлює ідеї зіткнення цивілізацій. Однак реальність полягає в тому, що мусульманський і немусульманський світи тісно переплелися на нашій планеті. Мультикультуралізм — це не наївна ліберальна мрія, це реальність сучасного світу, і його треба змусити працювати. Єдина альтернатива мультикультуралізму – це насильство, смерть, горе,
— переконаний журналіст Гідеон Рахман.

Польське видання Newsweek Polska пише не стільки про причини, скільки про наслідки і про те, кому такі жахливі події можуть бути вигідні у сучасному світі. Журналісти вказують на Росію і на Володимира Путіна. Вони приводять аргументи на користь того, що саме російський президент є єдиним переможцем у цих подіях. Вони зазначають, що головна мета участі Росії у Сирійській війні полягала у тому, щоб змусити Захід піти на співпрацю, переламати ізоляцію Росії, домогтися скасування санкцій. І примусити західні країни забути про українське питання. І після терактів та після такого гострого нині "ісламського питання" ця мета дійсно досягнута. Вже сьогодні, зазначає видання, Захід запропонував Путіну співпрацю.

Зараз Путін поставив Європі шах. Вона опинилася в ситуації без варіантів вибору. Так сталося не тільки тому, що російський президент і його команда - це майстри планування спеціальних операцій, що володіють, на відміну від європейських політиків, свободою дій поза рамками права та обліку настроїв виборців. Головне, що на відміну від західних політиків, вони назвали свого головного ворога по імені, виявили загрозу. Це не радикальний іслам і не Україна. Це для Путіна лише тактичний суперник, такий, якого можна використовувати в грі проти інших. Проти "ворога номер один", який приковує увагу Путіна все його життя: проти Заходу,
— пояснює Міхал Кацевич.

Всесвітньовідоме видання WallStreetJournal звертається більше до соціального боку цієї трагедії і аналізує те, як світ відреагував на теракти. Автор статті зазначає, що після подій у Парижі дуже гостро постало питання про те, чому до жертв цього теракту співчуття більше, ніж до багатьох інших жахливих подій останнього часу, зокрема, до збитого російського авіалайнера. І він наголошує, що це той випадок, коли політика держави впливає безпосередньо на сприйняття людських трагедій. Іншими словами, видання пояснює, чому до французів після цих подій світ проявив шалену підтримку та солідарність, а Росія з її катастрофою залишилася поза увагою.

Тим не менш, якщо в наші нормальні людські реакції втручається політика, ми повинні запитати, в чому ж справа. Російська пропаганда знайде відповідь в залишках мислення холодної війни і в русофобії, але істина тут набагато цікавіша. Тут вся справа в тому, що політологи називають "м'якою силою" — у довірі до того, як діють інші. Росія в останні роки втратила більшу частину цієї м'якої сили. Тому російські трагедії саме через дії Путіна не сприймаються так, як теракти у Франції,
– зазначає видання.

Тобто, за їхніми словами, Путін сам створив для росіян таку ситуацію, коли до них, навіть при дуже складних обставинах, інші країни не можуть ставитися як до беззаперечних союзників. І наслідки цього росіянами будуть відчуватися ще дуже довго.

Читайте також: Ніч терору: що сталося у Парижі