Не погодитися з таким твердженням важко. Однак зараз ми мусимо виокремити той факт, що люди навчилися записувати події навколо себе на відеокамери. Просто в іншому разі ми б так і не мали можливості побачити на що був здатен перший великий пілот Формули 1
Нині майбутні чемпіони розпочинають своє знайомство із гоночною технікою ледь не з пеленок. Не повірите, але один із найкращих пілотів в історії вперше сів за кермо автомобіля у 25 років і саме тоді розпочалася легенда …
На цій землі залишилося не так багато людей, які можуть з гордістю сказати що бачили, як Хуан Мануель Фанхіо здобував свої перемоги. Цей факт створює навколо гонщика, ореол казковості, або що. Утім в його тріумфах не було ні казок ні випадковості, лише титанічна праця і талант, схожий до якого, можливо, більше не з’являвся.
37 років виповнилося Фанхіо на ту мить, коли він вигравши усе, що можна на батьківщині - в Аргентині, перебрався до Європи. Зрештою уся гоночна кар’єра Хуана Мануеля стала справжньою боротьбою зі смертю. Аварії, хвороби, безглузді випадковості не раз ставили Фанхіо на межу між світами. Коли у автомобілі яким він керував помер пасажир, аргентинець зарікся знову сідати в авто, та піти проти власної долі не може ніхто.
Хуан Мануель Фанхіо не лише вижив у часи коли гонщики вмирали без перебільшення десятками - він став найкращим серед тих, кому вистачало мужності та вміння продовжувати боротьбу. П’ять чемпіонських титулів, у чотирьох різних командах – “Альфа Ромео”, “Мазератті”, “Мерседес” і “Феррарі”, 24 перемоги у 51-й гонці. Навіть зважаючи на феноменальність всієї цієї статистики, вона не здатна пояснити наскільки геніальним пілотом був Фанхіо. Лише керування болідом тих часів можна вважати подвигом - це скаже вам будь-який сучасний пілот. Вміння ж перемагати на ньому близьке до суперсил героїв коміксів….
Коли в 1958 у Франції 47-річний Фанхіо проводив свій останній гран-прі, лідер гонки Майк Хоторн на останньому колі почав різко гальмувати, аби не обійти на ту мить вже 5-разового чемпіона світу на коло. Сам ж Фанхіо вибрався із боліда потиснув руки механіку і зі словами “Ну ось і все” пішов із перегонів. Через 37 років після цього - у 95-му, він піде і з життя, але досі залишатиметься у пам’яті тих, хто навіть не бачив його перемог.