Так починається французький детектив «Любов – ідеальний злочин» Арно та Жана- Марі Лар’є. Головний герой - викладач літератури в університеті Марк. Про його романтичні подвиги зі студентками вже ходять легенди. Проте ніхто і гадки не має, скільки в чарівного романтика скелетів у шафі, даруйте, тіл у гірській ущелині. Саме туди він кидає своїх жертв.
Отож Марк – чуттєвий, розумний,романтичний – просто джерело шарму. Юні дівчатка з розуму сходять, самі кидаються йому на шию. Навіть мачуха однієї з вбитих ним дівчат на ім’я Анна закохується в Марка і заводить з ним роман.
Вбивцю Марка зіграв Матьє Амальрік, відомий французький актор. Один з фільмів за його участю «Готель Гранд Будапешт» змагатиметься цього року за Оскара. Амальрік гарно промалював у фільмі різкий перехід від страху до байдужості, від розгубленості до впевненості, від жорстокості до ніжності свого героя.
Але найголовніше - майже до завершення фільму глядач вірить, що він – не винен. Адже вбивства стаються, наче, ненароком. А якщо так, то, ніби, й не він вбивав. І чи можна засуджувати смерть в ліжку? Вбивства пов’язані з коханням, завжди знаходять оправдання. Марк в це щиро вірить, тому не відчуває мук сумління і поводиться з легкістю. Глядачеві простіше повірити в невинність Марка, а ніж в його холоднокровність.
Кіно братів Лар’є вводить в оману. Головний герой чинить свої вбивства, ніби, не при свідомості, ніби, через сон. І, можливо, йому б все зійшло з рук, коли б не кохання, яке пробуджує його з цього кошмару. Кохання тої ж таки мачухи загиблої дівчини перевертає його життя з ніг на голову. І Марк втрачає пильність. Стає байдуже до минулого, до теперішнього і до самого себе. Марк не хоче помічати, що красуня Анна - пастка. Головною вбивцею в кіно стає любов, що губить зловмисника Марка.