Він створений для справжньої чоловічої розмови, він зароблятиме на життя кулаками, як великі Мохамед Алі, Джо Фрейзер, Роккі Марчіано, Джо Луїс, він стане чемпіоном світу.
Кас Д’Амато, поважний дідусь, який забрав потенційного злодія і вбивцю з вулиць, цього хотів не менше. Вірив, що із його вихованця, близького як син, будуть люди. Майк чув це щохвилини, разом із мускулами у ньому росла впевненість, яка була сильнішою за будь-який страх.
Феєричні перемоги, побиття вже у перших раундах
Тайсон немов бійцівський підбуль кидався на здобич. Майк не розмінювався на джеби, не йшов у розвідку, він одразу намагався вирубати. Потужним апперкотом, чи могутнім хуком у стрибку. Левова частка боїв, феєричних перемог - побиття у ранніх раундах. А якщо вже опоненту вдавалось перетерпіти, тут виникали запитання.
Вони є і зараз, стосовно спортивної величі "Залізного Майка". Чи дозволили б американцю стільки, скажімо брати Клички, чи будь-який інший боксер-тактик. Зрештою і з поєдинків, які нагадували вуличну бійку, Майк не завжди виходив переможцем.
Розвіяний міф про всемогутність
11 січня 1990 року непереможний чемпіон уперше прогнувся, під Джеймсом Дагласом, шанси якого букмекери оцінювали як 42 до одного. Із десятим сигналом рефері Тайсон так і не прийшов до тями. Кажуть, що саме у цю мить в ньому щось перевернулось. Ні, навіженим і не лише в рингу, він став значно раніше. Щось змінилось у його спортивній психології.
Він сам для себе розвіяв міф, міф про свою всемогутність. І навколо не було нікого, хто б міг його заспокоїти. Не було найдорожчої йому людини, поважного дідуся, після смерті якого Тайсон став зовсім самотнім.
Без нагляду названого батька Майк просто не знав як жити, не умів контролював свою злість, не знав як давати собі раду із мільйонами, наробив купу дурниць. Побити жінку, чи якогось бідолаху. Дивно як Тайсон нікого не убив, зважаючи на свій характер і фізичну міць.
Надолужив у іншому: 3 роки за зґвалтування "Міс чорної Америки", суд і справді виявився найгуманнішим, але репутацію боксер собі зіпсував остаточно.
Нова віра не зуміла "вигнати демонів" з Тайсона
Майк кинувся за розрадою до Бога, не того у якого вірив з дитинства, до розмови із Аллахом. Утім нова віра Маліка Абдула Азіза за великим рахунком не змінила, надто багато у його житті було демонів.
"Це страшна людина, він ладен за долар продати рідну матір". Майк Тайсон прекрасно розумів, що це за фрукт - Дон Кінг. Але був не в силах протистояти спокусі,спокусі із сімома нулями. А хто ще, як не чортяка Кінг міг організувати поєдинок, за який його підлеглий отримував від 20 до 35 мільйонів доларів, не залежно від того як усе закінчиться.
За такі гроші не соромно і лягти, на той час спортивна мотивація уже не стояла у Тайсона на першому плані. Так він боровся, демонстрував характер, а коли вже руки були безсилі, впивався зубами у ворога. Він ладен був роздерти і Холіфілда, і Льюїса, та уже не міг. Звір, що жив у ньому колись, уже давно помер.
Коли Майкл пішов зі спорту, йому вже було байдуже на все
11 червня 2005, коли прощався із рингом, Тайсону було уже байдуже. На 7-ий раунд колись безжальний нокаутер, наймолодший абсолютний чемпіон світу так і не вийшов, просто не хотів. Побажав успіхів Кевіну Макбрайду і пішов.
Зараз про колишню велич і бунтарський характер Майку нагадують хіба що татуювання: на животі "Че", на передпліччі - "Мао", і візерунки племені маорі навколо ока, які наніс на шкіру, аби здаватись ще страшнішим. Та кого уже цим налякаєш, навіть голуби не бояться.