Архів
Курси валют
youtube @24
Loading...
google @24
RSS СТРІЧКА
Загальний RSS

Топ новини

Відео новини

Кенігштейн: Моя кар’єра в ІТ розпочалася в корівнику

Ілля Кенігштейн – відомий український ІТ-інвестор, громадський активіст. 16 років прожив в Ізраїлі і повернувся. Ініціатор впровадження 3G-зв’язку в Україні. Автор і співзасновник "Креативного кварталу" – інноваційного майданчика для бізнесу. Мріє зробити український IТ-сектор мегауспішним.

Як почалася Ваша кар'єра в IT?

Насправді кар'єру я починав не в IT, а в корівнику. Я вам чесно скажу. Це була моя перша робота. Мені було 19 років. Ставлення до життя було абсолютно наївним таким, дуже яскравим. Це зараз вже все по-іншому. Тоді я тільки-тільки приїхав в зовсім чужу мені країну один. Була програма, за якою потрібно було вчити мову і одночасно працювати в такому маленькому селі – називається кібуц. Я був маминим синочком. Ніколи в житті ніде ще не працював і тут раптово опинився в зовсім іншій країні, треба щось починати, зовсім інше ставлення людей.

Ми думали, що ми ковбої, що ми підкорювачі прерій з нашими товаришами, з якими познайомилися буквально за 2 дні до того. Ми пішли в корівник доїти корів. Я насправді дуже цим пишаюся, бо це було насправді в мене перше таке навчання в житті. В цілому провели близько 8 місяців. І це були, напевно, найяскравіші, прості і дуже цікаві часи.

Ми вставали о пів на четверту ранку, тому що було перше доїння, приходили в корівник, пили каву. Ми носили яскраві хустки на кишенях наших джинсів, відчували себе справжніми клінтами іствудами для того, щоб в результаті доїти корів і відчувати себе професіоналами.

Ілля Кенігштейн

Ось це була моя перша професія в IT. Тому що в результаті весь світ переходить на бік IT, і немає жодної професії сьогодні, яка так чи інакше не була б пов'язана з інформаційними технологіями. Наша помилка полягає в тому, що ми намагаємося вивести IT як якусь окрему галузь, яку можна поставити поруч з сільським господарством або з освітою. Це правильно і частково неправильно, тому що інформаційні технології в сучасному світі, в сучасному суспільстві, в сучасній державі – вони на кожному кроці. Раніше Гейтс сказав: "Якщо ваша компанія не впроваджує IT-технології у себе, то ви не берете участь в гонці – ви програли". Сьогодні можна сказати, що якщо ваша компанія не займається IT, не ставить перед собою як мету і не використовує інформаційні технології для досягнення цієї мети у всіх сферах, то ви не берете участі в гонці і, по суті, програли.

Я почав займатися інтернетом на початку 2000 року. Тоді все починалося. Google був стартапом, не було ніяких стандартів. Я пам'ятаю, кілька компаній боролися з Google за першість. Я пішов в дочірню компанію Microsoft. Мене ще вразило, що всі люди сиділи у відкритому просторі, в оупен спейс. Концепція, коли люди сидять разом і працюють – нехай у них є невеликі перегородки – була не розвинена. Все тільки починалося. І ось цей магнетизм IT-компанії. З цього моменту почалася моя кар'єра.

Чому хотілося саме в IT?

Якби в цю сферу не потрапив таким чином – я потрапив би іншим. Це було абсолютно нове, неймовірне, всі про це знали. І достукатися до hi-tech-компанії було досить важко, тому що вони побудували такий квантовий острів навколо себе і потрапити туди було досить важко. Тому всі шукали лазівки, а лазівки були через стартапи, тому що тоді в ізраїльтян почався стартап-бум, який, по суті, не припиняється досі. Тоді дуже модно було працювати в стартапі, але говорили, що відсутній робочий графік. Треба працювати по 15-16 годин на добу, дуже важко, хаос. Загалом, все те, що і зараз відбувається.

Ілля Кенігштейн

І коли ти сидиш і робиш якийсь продукт, і ти бачиш, як цей продукт працює, бачиш реалізацію моментально – це дає тобі дуже багато сил. І це є тільки в IT. Тому що у всіх інших сферах ти повинен щось посіяти і сидіти й чекати, або когось навчити і сидіти чекати, поки він чогось досягне. Ти бачиш результат набагато пізніше. А в айтішників це проходить моментально. І це дає колосальну енергію і можливість робити набагато більше.

Чому Ви, працюючи успішно в Ізраїлі, вирішили повернутися?

Після 6 років у великому інтернет-проекті, який я сам побудував і розкрутив, стало досить нудно. Я був найманим працівником. Компанія сказала "дякую" і потім продала той проект за 3 млн доларів. Але в результаті я багато чому навчився.

Мені потрібно було вирішувати, що робити далі. Я вірю у спадковість, пов'язану з місцем проживання. Для мене це дуже важливо. Якщо ти народився в Україні, то ти ніколи не зможеш виїхати назавжди. Ти ніколи не зможеш пробачити собі. Тим більше, що сучасна парадигма – вона допускає не виїзд, як це було раніше, коли люди їхали з валізами і спалювали всі мости, а можливість жити на дві країни. Сьогодні завдяки технологіям, інтернету, онлайн-освіті, роботі з комп'ютером в рюкзаку – ти можеш собі це дозволити. Якщо ти заробляєш. Це на сьогоднішній день найкраще, що може статися з людиною, тому що їй необхідно хоча б раз на кілька місяців підніматися над навколишньою дійсністю.

Якщо ти довго перебуваєш в одному місті і раптом у тебе відпустка, і через 10 днів ти відчуваєш, що відпочив, і ті негативні моменти, які ти відчував до відпустки, – стають дрібними і несуттєвими. Ти починаєш заново повертатися до речей, починаєш їх любити. Я обожнюю повертатися до Києва. Тому це одна з причин, з якої я повернувся.

Ілля Кенігштейн

Я народився у Львові, у мене там похований дід, який, будучи польським євреєм, втік від нацистів до Львова. Потім, коли прийшла радянська влада – відправила діда на Урал. Після війни він повернувся до Львова і прожив там все життя.

Три роки тому Ви стали ініціатором впровадження 3G в Україні. Це вимагало зусиль. Чому Ви за це взялися?

3G безумовно – це частина моєї перемоги. Це та технологія, яка у нас була відсутня з абсолютно корупційних причин. Особливо для тих людей, які їздять світом і розуміють, наскільки відсутність 3G заважає жити, наскільки ми відстаємо, наскільки ми запізнюємося. Це як якась цифрова демократія, це як дороги між містами, які теж у нас не завжди є.

Коли ми почали цим займатися, Україна була останньою країною в Європі, в якій відсутній 3G. І це було нонсенсом. І чому ми з моїм другом Владом Воскресенським почали це робити? Тому що тоді, навесні 2014 року, все було просякнуте бажанням. Усе було наївно, світло, і світ був сповнений енергії. Була весна і моя дружина була на останньому місяці вагітності, і ось-ось повинна була народитися моя дочка, і мені хотілося щось створити, якусь спадщину залишити.

Ви дуже активно пишете в соціальних мережах, різних інтернет-медіа, у вас багато передплатників. Вас можна назвати опініон-лідером. Для чого Вам це потрібно?

Можливо, я намагаюся створити якийсь квантовий острів, але він повинен бути більш світлим, більш інноваційним, яскравішим. У суспільстві, яке зараз існує, це зробити складно, але можливо, тому що ти знаходиш величезне число однодумців. І коли ти про це говориш в публічній площині – ти знаходиш величезну кількість людей, які мислять так само, як і ти. Просто вони мовчали. І вони хочуть бути частиною того, що ти будуєш.

Ілля Кенігштейн

У Вас була ідея зробити інноваційний простір для підприємців. Яким він вийшов?

Нарешті наш первісток народився, ми запустили наш проект "Креативний квартал". Це досить довгий проект. Я почав про нього думати в 2014 році. Ми намагалися його робити у Львові, і у нас не вийшло з різних причин. І ми запустили "Креативний квартал" в Києві. Але все ж ми його реалізуємо з тим соціальним підприємницьким ухилом, який відкриває нове дихання для колосальної кількості людей, які хотіли б щось створити своїми руками, для своїх дітей, для своїх сімей.

Яким в ідеалі повинен бути цей проект?

Українська діаспора – це така частина України, яка поки не дуже визнана українцями, бо українці не так часто поки бувають в Європі, Штатах і т. д. Хоча там колосальна кількість живе людей, які дуже небайдужі до того, що у нас відбувається. І це колосальна сила, яку потрібно навчитися правильно використовувати. Так ось, американці з української діаспори якось назвали "Креативний квартал" проектом, який змінює міста. Це насправді так. Він змінює менталітет людей, які живуть в місті. Дає їм можливість на найпростішому рівні робити щось, створювати щось своїми руками, використовуючи інструменти, які пропонує "Креативний квартал".

Зрозуміло, що тут є соціальна та бізнес-складова. Зрозуміло, що якщо це безкоштовно, то в цьому немає ніякої цінності, і це ми бачимо на прикладі, на що перетворюються парки, якщо за ними не стежити. Ми хотіли підтримати підприємництво як якийсь феномен, який нарешті прийшов в нашу країну і набирає обертів. Що таке соціальне підприємництво – це коли ти, створюючи свій проект, вирішуєш наболілі проблеми суспільства в радіусі 10 км навколо твого проекту. Я дуже вірю, що наше суспільство буде готове до такого, і я дуже хотів би цей проект реалізувати.

Ілля Кенігштейн

Хто вже приєднався до Вас?

Ми не стоїмо на місці. Ми створили дуже яскравий проект, про який всі говорять. Використовуючи принципи спільного використання та споживання, ми реалізували його в Києві. Він свіжий і користується колосальним попитом. Ми робили, по суті, креативний простір для айтішників – в результаті до нас хочуть переїхати абсолютно всі – і банкіри, і інвестиційні банкіри, і IT-компанії. Для нас це було дивно. З іншого боку та соціальна концепція, можливо, дуже наївна – вона ще не реалізована. Я дуже сподіваюся, що через якийсь час буде можливість її реалізувати.

Наскільки у Вас сильна потреба в лідерстві?

Я лідер, але мені заважає відсутність системності. Я дуже хаотичний і занадто емоційний. І це заважає створювати абсолютно чіткий зрозумілий план тим, хто хотів би піти за мною, тому вони або приймають ці правила, або відмовляються від них.

У нас із моїм партнером Романом Хмілем три стовпи – це сила, концентрація і енергія. Ми двоє сильні люди, тому часом нам несолодко. Але Роман більше займається концентрацією, а я більше енергією. І це такий тандем, який дає нам можливість створювати такі проекти, не боятися робити сміливі кроки і бути першими.

Бути першими важко, тому що ти не знаєш, за ким іти слідом, ти не знаєш, куди йти. Можна бути другим або третім і називати себе першим. У нас же дуже розвинена нечесна конкуренція. Я також не вважаю, що в тому проекті ми перші, тому що є низка компаній у світі, які реалізували цей проект і створили цей попит. Але пропускаючи це все через себе, додаючи відтінки і думки, ми створюємо унікальний продукт. Хоча я не люблю порівнювати і ставити когось на якісь точки.

Ілля Кенігштейн

Бували у вас серйозні провали? Як ви з цим справлялися?

Це частина будь-якого процесу в підприємництві. Я не пам'ятаю жодного випадку, коли щось хороше відбувалося, і за ним не був якийсь факап, який завжди є частиною успіху.

Чому в американців і ізраїльтян є багато успішних проектів? Тому що вони не бояться впасти. І суспільство ставиться до цього досить толерантно. Більше того, ти не отримаєш грошей, якщо ти не падав, будучи підприємцем. У нас же падіння – подібне до смерті, і тут ми дуже провінційні. Всі – успішні, а країна в дупі. Не треба боятися впасти. Це та порада, яку я завжди даю підприємцям.

У нас факапів було багато. Шляхом проб і помилок ми таким чином рухаємося вперед. Для мене дуже важливий факап не в контексті того, що він обов'язково повинен трапитися, а те, що ти з цього винесеш, який висновок зробиш, і як ти його потім конвертуєш у якусь конкретику. Це схоже на емоційний інтелект. Ми співробітників набираємо виключно за цими правилами. Так, ти повинен бути фахівцем, ти повинен бути емоційно інтелектуальний. Ти повинен керувати своїми емоціями для досягнення певних кроків.

Вистачає часу ще на щось, крім проектів?

Я багато працюю і мало відпочиваю, мало приділяю часу сім'ї. Хотілося б більше. Але проект – це теж дитина, яка неймовірно захоплює, і необхідно робити величезну кількість речей, щоб його рухати вперед. Я погано керую своїм часом, тому що захоплююся, а захоплююся, тому що закохуюся, а закохуюся, тому що віддаюся повністю своєму проекту.

Ілля Кенігштейн

Як ви відпочиваєте?

Я бігаю на біговій доріжці. Тому що ти можеш відключити голову, впасти в певний стан нірвани, пройшовши через біль, коли ти біжиш довго. Ти не біжиш по пересіченій місцевості, тобі не потрібно нічого контролювати – доріжка сама тебе несе. Ти можеш відключити мізки. Якби у буддистів, які живуть в Непалі, були бігові доріжки, напевно, їхня філософія була б ще глибшою. Тому що нірвана, в яку ти впадеш за 3-4 км бігу – вона неймовірна, і в цей момент ти можеш багато чого придумати.

Що Вас надихає, дає сили?

Я люблю подорожувати – їздити по кілька разів в одне й те ж місто для того, щоб його з різних кутів сприймати. Одним з моїх улюблених є Лондон. Це абсолютно приголомшливий мегаполіс. Лондон ніколи не буде нудним і похмурим. Це – центр світу, центр економіки, центр фінансів, центр культури, музики. І коли ти туди потрапляєш – починаєш вбирати величезну кількість енергії. Приїжджаєш потім до Києва і реалізуєш це все в якихось проектах, які створюєш.

У мене ще є одне хобі – займатися соціальними проектами. Після 3G у нас почалася довга епопея з впровадження PayPal (міжнародна електронна платіжна система). Я дуже сподіваюся, що рано чи пізно я цю вперту компанію затягну в Україну. Вона є в Зімбабве. Пояснення, чому у нас досі немає, лежить на поверхні – ми не готові з точки зору економіки і наших регуляторних практик. Тому PayPal у нас працює неповноцінно. Я кожні два тижні вже на автоматі пишу їхнім топ-менеджерам, ми постійно підтримуємо зв'язок. Вода камінь точить.

Ілля Кенігштейн

Як Ви змінилися з того часу, як тільки прийшли в ІТ?

Я став зрілим. Я став батьком. Навчився висловлювати свої думки – раніше не вмів цього робити. Я навчився фіналізувати проекти. І бажаю цього всім підприємцям: не бійся падати і закінчуй свої проекти. Або зупиняй їх, якщо йдеш не туди. Зізнайся собі, що це неправильно і не бійся обмовки навколо. Начхати на них. Це твій шлях. Іди вперед і все.

Яким проектом Ви найбільше пишаєтеся?

Я пишаюся своєю донькою. Я пишаюся, що вона росте абсолютно вільною людиною. Ми виховуємо її за принципом спілкування, як з дорослою людиною. Ми ніколи не розмовляємо з нею якоюсь безглуздою мовою, ми говоримо з нею складнопідрядними реченнями. Вона частина нашої родини, вона розвинена людина, просто їй менше років. І це не означає, що вона не заслуговує місця, рівного нам з дружиною. І в цьому сенсі для мене – це дуже важливий проект. Напевно, найкращий і найважливіший.

Джерело: 24 Канал
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Коментарі
СЛУХАЙ ON AIR
РАДІО МАКСИМУМ Радіо Максимум
ЧИТАЧІ РЕКОМЕНДУЮТЬ
Більше новин
Новини інших ЗМІ
При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
Залиште відгук