Так у світі повелося, що з дитинства вболіваю за київське “Динамо”. Прихильників цього клубу в нас в Україні не бракує. Особливо це стосується вболівальників зі стажем – тих, які пам’ятають команди легендарного Валерія Васильовича Лобановського.
“Динамо” називають флагманом українського футболу, візитною карткою України, гордістю держави проте, ці компліменти з кожним днем стають все менш актуальими. Про це свідчать останні результати команди….
Гри немає!!!!!! І нема її вже доволі давно. Провал у другому колі минулого чемпіонату, доволі блідий старт цьогорічного чемпіонату, виліт від “Аяксу” (при всій повазі до цього клубу ми їх зобов’язані були проходити) у кваліфікації Ліги чемпіонів, незрозумілий старт у Лізі Європи (знову ж таки при всій повазі до борисовського БАТЕ ….) – вибудувався яскравий логічний ланцюг.
І все це почалося з приходом на тренерський місток Валерія Газзаєва. Адже перед тим команда на чолі із Юрієм Сьоміним дійшла до півфіналу Ліги Європи, де поступилася майбутньому чемпіону донецькому “Шахтарю”. Окрім того команда Газаєва стала ще сильнішою порівняно із командою Сьоміна – до неї прийшов володар Золотого м’яча, зірка світового футболу, легенда клубу Андрій Шевченко!!!! Як виявиться згодом майже 34-річний (День народження – 29 вересня) Шева грає краще за всю команду разом взяту.
Що ж трапилося? Як за такий короткий період часу можна розвалити усе як колгосп??? Тут безпосередньо треба мати серйозний талант і він у Газзаєва знайшовся.
По-перше, Газзаєв є типічний фізрук!!!! Основою гри команди для нього є фізична підготовка. Всі мають бути здорові як коні (не дурно ж він був тренером ЦСКА). Для цього гравцям даються постійні великі фізичні навантаження на тренуваннях. З цього й починаються проблеми – не всі футболісти як газзаєвські любимчики брати Березуцькі із вже згаданого ЦСКА (абсолютно дерев’яні захисники, які ніколи не чули слово техніка, але по природі амбали - готові і раді відпахати усі 90 хвилин, тупо носячись по полю). В “Динамо” таких немає і тому в футболістів, настає спад фізичної форми, причому як показала гірка практика – майже у всіх одразу. Саме Газзаєву треба задати питання, чому постійно травмовані Олег Гусєв (на щастя Олег загравав і дай Боже, щоб надовго) та Артем Кравець, чому через травми фактично одночасно вилетіли два основні голкіпери Богуш і Шововський, чому Артем Мілевський – лідер сьомінівської Команди – постійно виглядає на полі в’ялим і перетворюється на “лежачого поліцейського”? Може треба змінити тренування і перейти із фізичних навантажень на тактичні, які дозволяють і економити сили та здобувати операційну перевагу на полі.
Проте тут у Газзаєва ще більші проблеми. Він на усю голову прихильник тактики 4-3-3 і впевнений, що так “Динамо” має грати. Схоже на те, що він взагалі більше не знає ніяких тактичних схем. А де 4-4-2 (класика і ромб), 4-5-1, 4-2-4, 3-4-3, 5-4-1 …. Так грають більшість європейських клубів причому перебудовуються по ходу гри з одної моделі на другу для досягнення потрібного результату. Схоже, що розумові властивості Газзаєва не дозволяють йому це робити.
“Динамо” не готове до 4-3-3, але тренер тупорило цього не бачить. Чого “Динамо” Гусєв запорює такі моменти, як у матчі з БАТЕ? Бо він НЕ форвард!!!! Він півзахисник-вінгер. Він має промчатися по флангу, обіграти там опонентів і подати чи прострелити на когось і футболістів атаки. Опиняючись на позиції центрфорварда за схеми 4-3-3 він просто губиться. Про Ярмоленка я взагалі не хочу тут нічого говорити – на молодого хлопця скільки критики вилилося і від вболівальників і від преси, що його просто по-людськи жаль. Проте Газзаєву ніби в кайф його постійно підставляти. Якщо у футболіста не йде гра, нормальні тренери відправляють його в резервну команду, де в матчах із меншою відповідальністю він набирає форму і стає готовий до гри за основну команду. В “Динамо”, не зважаючи на форму та успіхи, Ярмоленко – беззаперечний гравець основи.
Тактика – основна біда сучасного “Динамо”. Хочеться вже запропонувати Газзаєву побавитися у різні футбольні тренерські комп’ютерні симулятори, наприклад у серію FIFA Manager! Там він може вибрати будь-яку команду, придбати футболістів та саме головне міняти тактики – тоді може він побачить, що за допомогою цього можна переломити хід гри!!!!!!
Через газзаєвські 4-3-3 “Динамо” не складає таємницю для жодного суперника. У вітчизняному чемпіонаті “Динамо” ще бере очки на класі (футболісти там і справді підібрані хороші) Проте й це не завжди виходить. Яскравий приклад гра з “Ворсклою”. Полтавчани тактично грамотно захищалися, вели хорошу позиційну боротьбу в центрі поля. Схема 4-3-3 передбачає навантаження на крайніх захисників – вони повинні і підтримувати атаку команди по флангах і встигати закривати свої зони у захисті. Ми ж бачимо як уміло “Ворскла” ці фланги розірвала. Цей випадок та й усі інші втрати очок в Україні не принесли тактичного просвітлення в голову Газзаєва.
На європейських аренах “Динамо” не може. Показовим у цьому плані стали матчі минулорічної Ліги Чемпіонів. Зупинимося конкретніше на домашній грі з “Інтером”. Чесно кажучи я до цього часу не розумію, як можна було цей матч програти!!!! Газзаєв показав, що можна. Що не говоріть, але у цій поразці винен саме він. “Динамо” вперто гнуло увесь матч 4-3-3 і з 21 хвилини завдяки Шевченку вигравало 1:0. Час ішов. В перерві Моурінью поміняв захисника Ківу та форварда Балотеллі, опорника Камбіясо на більш атакувального Мотту. Вже з 60 хвилини матчу “Динамо” вже берега не бачило – мільці закрили нас на нашій половині поля і створювали момент за моментом. Ясно було, що потрібні були заміни. І геніальний Газзаєв ЇЇ зробив – замість Мілевського вийшов Гусєв – Шева у результаті почав грати в центрі нападу, а Ярмоленко і Гусєв крайніми форвардами – тобто дальше гнем 4-3-3!!!!!! На 80-й хвилині Моурінйо знімає ще одного захисника Самуеля і випускає замість нього міцного, таранного хава Мунтарі. Газзаєв не міняє НІЧОГО!!!!! На 86-й хвилині дістали гол від Міліто, а на 90-й нам забив Снайдер, якому допоміг це зробити свіжий Мунтарі!!! Питання на зисипку: чому коли суперник вперто атакує і намагається будь-що забити грати у 3 форварди? Чому коли гравці втомилися не освіжити гру замінами? Чому не випустити гравців захисту на поле, не зняти нападників і не зіграти останні хвилини на відбій, створити справжню захисну стіну? Риторичні запитання.
Комплектація команди також залежить від головного тренера. Якось Газзаєв сказав, що хоче будувати команду довкола українських футболістів. В принципі він не сильно й обманював з цим – останнім часом все частіше бачимо на полі багатьох наших гравців. Але тут знову ж на засипку питання: навіщо було тягти за таких умов в клуб Леандро Алмейду, Даніло Сільву, Горана Попова, Факундо Бертольйо, Жерсона Маграо та Андре? Всі придбання Газаєва за виключенням голкіпера Ковля – іноземці.
В той же час Газаєв видворив із команди тих футболістів, які приносили користь за Сьоміна - Ісмаеля Бангуру та Олександра Алієва. Вони ніяк не вписувалися у газзаєвське 4-3-3. Якщо Бангура поїхав після Франції в ОАЕ веселити шейхів, то Алієв в кожному турі російського чемпіонату доводить тренерську інтелектуальні обмеженість Газзаєва. Якщо так справи підуть надалі, то боюся, що наступний на вихід – Мілош Нінковіч.
Звісно ж тренерські заслуги Газзаєва ніхто не відміняв. Він він вигравав чемпіонат Росії та Кубок УЄФА. Проте жодна з його команд не відзначалася жодними тактичними уміннями, вони всі брали своє фізичною підготовкою і силою волі. До того ж Газзаєв не вміє працювати з командами, від яких чекають одразу результату. Так від “Аланії” та ЦСКА Газзаєва ніхто не очікував гучних перемог, їх банально недооцінювали. Ці команди до Газзаєва взагалі нічого не вигравали. Вже пізніші чемпіонства 2005 та 2006 років можна списати не так на перемогу ЦСКА як на поразку конкуренті. Тоді в Росії “Спартак” перебував у кризі, “Зеніт” лишень налагоджував співпрацю із “Газпромом”, у “Локомотива” традиційно не хватало грошей, а “Рубін” лише розвивався. Коли з’явилися реальні суперники ЦСКА пропав. Від Газзаєва вимагали негайного результату лишень у збірній Росії в 2002-2003 роках, але там він моментально здувся, налажав у відбіркових матчах і як наслідок на Чемпіонат Європи у Португалію Росію повіз уже Георгій Ярцев.
Щодо “Динамо”, то думаю Газзаєв лишень зараз зрозумів, куди він попав. Тут не дають розслабитися, всі чекають гучних перемог та яскравої гри як у внутрішній першості так і на європейській арені. Я й правду не знаю як Газаєву так довго вдається дурити президента клубу Суркіса.
Лишень недавно тренер продемонстрував ознаки хорошої риси характеру – відповідальності. Після гри з БАТЕ він збирався подати у відставку (або робив вигляд, що збирається). Проте Ігор Суркіс її не прийняв. Признаюся чесно я спочатку подумав, що Суркіс збожеволів. Але згодом, порозмисливши, я побачив раціональність у його діях, адже зараз важко знайти нового тренера! “Динамо” завжди було тренерською командою і до цього питання потрібно грунтовно підійти, щоб не наступити на ті самі граблі. Але новий спеціаліст клубу потрібен якнайшвидше. Газзаєв однозначно завалить цей сезон – у цьому думаю сумнівів нема ні у кого. Треба знайти фахівця, який би одразу взявся за розбудову нової команди. Провів з нею кілька зборів, почистив склад, підняв атмосферу у колективі, виробив нові тактичні схеми і обкатав їх у весняних матчах, провів літню селекційну кампанію і вже восени продемонстрував результати у Лізі чемпіонів.
Не знаю як кого, а мене образило інтерв’ю гравця борисівського БАТЕ, який напередодні матчу з киянами сказав, що від “Динамо” залишилася лишень історія. Прикро, але на полі динамівці їх не змогли за те провчити. За це й отримали від суперника нові насмішки після матчу. Зокрема дісталося Артему Мілевському, якому крикнули “Пока неудачник!”. З нас уже білоруси сміються!!!!!!! А це трагічно і страшно!!!!!
Якщо я правильно зрозумів дії Суркіса, Газзаєва в “Динамо” не буде вже до зими. Ігор Михайлович, не підведіть ні мене ні всіх вболівальників клубу, покладіть якнайшвидше кінець ГАЗЗАЄВЩИНІ!!!!!!!!!!!!