Про це повідомляється у розслідуванні проекту "Схеми".

Журналісти зазначають, що цей цех, який міг би забезпечувати харчуванням пасажирів авіаліній, вже другий рік не подає ознак діяльності.

Цех бортового харчування аеропорту "Бориспіль" площею 1658 кв.м. разом з прилеглими територіями дістався компанії "Рапекс-1", яка ніколи не займалася виробництвом харчування. Згідно з даними реєстру підписантом "Рапекс-1" є Інна Бойко, яка також є наглядової ради ПАТ "Дніпронафтопродукт", власником якого є Ігор Коломойський,
— йдеться у сюжеті.

"Перед оцінкою фонд держмайна оголосив конкурс на оцінювача - організацію, що визначить вартість державного майна. В умовах йшлося, що бажаючі повинні до 24 травня подати пакет документів, серед яких — сертифікат суб’єкта оціночної діяльності. Переможцем конкурсу стало товариство "Консалтинг-центр". Однак у реєстрі оцінювачів значиться, що це товариство отримало сертифікат вже після закінчення конкурсу — 28 травня", — зазначають журналісти "Схем".

Журналісти зазначають, що з 1 травня 2014 було оголошено, що "Консалтинг-центр" оцінив цех у 44 млн 565 тис гривень.

"Однак результати конкурсу на визначення орендаря було оголошено більше ніж через півроку — 17 січня 2015. Між цими датами курс долара коливався від 11.7 до 20.5. Це означає, що у доларовому еквіваленті курс впав на 1.7 млн. В методиці оцінки об’єктів оренди затвердженій Кабміном йдеться, що результати оцінки дійсні протягом 6 місяців, тобто оцінку треба було переробити", — йдеться у розслідуванні.

Втім, у Мінінфрастуктурі не змогли відповісти на запитання щодо "Рапекс-1" та переклали відповідальність на чиновників з Фонду держмайна. Проте і там відповіді не надали.


"У нас ніхто не буде давати коментарів з цього приводу. Щодо оцінки я нічого не можу сказати — я не пам’ятаю суті справи",— заявив начальник регіонального відділення Фонду держмайна по Київській області Євген Литвинов.

У Мінінфрастуктури оголосили конкурс де шукали компанію з досвідом не менше 5 років у виробництві та розвантаженні продуктів, проте потім змінили умови на "наявність попередніх договорів", що дало можливість укласти угоду з компаніями-прокладками, що ніколи не працювали з продуктами харчування.

Єдина у конкурсі компанія, що і справді займалася харчуванням мала не "попередній!, а діючий договір, через що і злетіла з конкурсу.