Родина пенсіонера намагається усіма можливими способами визволити батька з-за грат. Та не вдається. Більш ніж стримано на незаконний арешт полтавського пенсіонера реагує і український уряд.
Його паспорт взяли і довго в сусідньому купе перевіряли. Це мало насторожити його, що його вже чекали. На скільки вже стало відомо після, то це був розіграний спектакль спочатку,
— розповів син полоненого.
До арешту Юрій Солошенко був майже звичайним українським пенсіонером. Єдина відмінність від більшості – тривала кар’єра в оборонній промисловості. Чоловік керував одним із секретних виробництв. Тепер завод має лише колишню славу і кілька вцілілих корпусів. Решта – розпродана, в оренді або занедбана. Останні двадцять років підприємство трималося завдяки, здебільшого, російським замовленням. Після виходу на пенсію Солошенко допомагав військовим відомствам і Києва, і Москви у торгівлі спецобладнанням.
За словами родини, остання подорож до Білокам’яної була теж діловою. Юрій Солошенко мав зустрітися з одним зі своїх партнерів - наближеним до російського генерала. Той і здав його правоохоронцям.
За весь час ув'язнення захистом Солошенка займалися кілька адвокатів. Новий багато напрацювати ще не встиг. Ми зв’язалися з адвокатом українського полоненого. Та той, почувши, що до нього звертається український журналіст, коментувати відмовився.
Наша держава зробила теж небагато. За кілька місяців МЗС спромоглося лише запитати в російських слідчих про стан здоров’я бранця. А консула до нього так і не пустили.
Нажаль, нашому консулу не вдалося з ним зустрітися. Оскільки російська сторона на це досі не дала дозвіл. Таке прохання ми неодноразово вже надсилали,
— прокоментував Євген Перебийніс.
Родина полоненого сподівається лише на те, що Юрія Солошенка вдасться обміняти. Разом із Надією Савченко та іншими бранцями Кремля. Поки ж московські адвокати вмовляють пенсіонера співпрацювати зі слідством.