Остання крапля – смерть Нємцова
Після смерті російського опозиціонера Бориса Нємцова на Майдан Незалежності кілька днів поспіль сходилися сотні українців. Аби попрощатися з тим, хто був для них зразком боротьби, збиралися тут і російські дисиденти – друзі політика. Ті, кому через публічну підтримку України довелося тікати з Росії.
Віктор кілька днів після смерті Бориса Нємцова не міг заснути. Каже, у тому, хто вбив його друга не сумнівається. Та зізнається, що Путін перетне цю межу – не очікував.
У той час у Віктора – єдина втішна новина. Корінний росіянин став українцем. Його паспорт вже готовий. А документи дітям та дружині – на черзі. Вже близько півроку ця російська родина живе в орендованій київській квартирі. Кажуть, з Росії втекли, бо були в небезпеці. Усе через те, що Віктор публічно засуджував війну на Донбасі та політику Путіна. За це його могли навіть заарештувати. Каже, останньою краплею для нього став парад полонених у Донецьку.
Віктор працював на Майдані журналістом. Свої фото та відео викладав в Інтернеті. Каже, відтоді став патріотом вільних українців. Дружина Оксана каже, Україну полюбила саме за чоловікові "майданівські" фото. Найбільше вразили люди.
Покидати Батьківщину було складно. Батьки їх відмовляли від переїзду в країну, де воюють. У рідному Коврові залишили все – бізнес, квартиру та майно. Із собою прихопили тільки кота Макса та собак Зіну і Глашу.
Тепер вони всією родиною збирають допомогу українським воякам у зону АТО. Її відправляють щотижня. А ще Віктор веде переговори із сепаратистами. Уже допоміг звільнити з полону кілька десятків українських вояків. Утім, нині домовлятися з терористами – непросто. Віктор запевняє, допомагатиме Україні – аж поки не настане мир. Каже, це саме те, чого найбільше хотів його покійний друг – Борис Нємцов.
Новий дім – Україна
Повертатися в Росію Майстренки не збираються. Кажуть, тепер їхній дім – тут. Найближчим часом показати справжній Київ планують і стареньким батькам, які досі залишаються у Росії. Аби знищити ті міфи про Україну, навіяні їм російською пропагандою.
Ще одна патріотка України – по Красній площі Ольга розгулює у вишиванці та з українськими патріотичними гаслами. А в Києві росіянка хвалиться стрічкою з Євромайдану. І шматочком гранітного Леніна, але його залишила в Москві.
У Києві росіянка вже півроку. Поліція за нею стежила та прослуховувала телефон. З Москви Ольга змушена була тікати, бо там вона організовувала антипутінські мітинги. Каже, у будь-який момент її могли кинути за ґрати.
За часів Революції Гідності три дні вона просто спілкувалася з українцями. Цього часу, каже, їй вистачило, аби в Україну закохатися. Також Ольга була у зоні АТО – із волонтерами вона возила допомогу українським бійцям. Жінка переконана, перемога – за нами.
У Санкт-Петербурзі у неї залишилась мама і два сини. Спочатку в Києві для них влаштує екскурсію. А згодом нове життя в Україні планує розпочати вже з родиною.
Російські новини урвали терпець
Євген має родичів у Львові. Коли від російських новин йому урвався терпець, приїхав на столичний Євромайдан. Каже, шукав так званих бандерівців. Утім, жодного не знайшов. Відео викладав у мережі.
Євген публічно підтримує Україну. В Інтернеті купа його фото – з антипутінськими гаслами та українською символікою. Коли повертався додому, його затримали в аеропорту "Внуково". Забрали документи та відео. Каже, найбільше боявся, що всі матеріали знищать.
Журналіст припускає, вже майже рік, через свій український патріотизм, знайти роботу на російському телебаченні не може. Аби ці вигадки розвіяти, усім росіянам Євген радить відвідати Україну. А українцям – дати відсіч путінській пропаганді.
Свій фільм Євген знімає за власні гроші. Доробити обіцяє у квітні. Російський журналіст сподівається, що тих, хто через путінські вигадки, стали ворогами, він таки зможе примирити. А головне – показати їм правду. Водночас Євген планує переїхати у Київ як тільки знайде тут роботу.
За протистояння з путінською брехнею кожен із російських активістів заплатив свою ціну. Комусь ця боротьба коштувала життя, а комусь – здоров'я. Хтось відбувся попередженням, погрозами чи переслідуваннями. Та це їх не зламало. І нині ті, хто стали великими друзями України, продовжують боротьбу за мир і правду. Кожен – на власному фронті.