Лікарня практично не фінансується з бюджету, всі необхідні медикаменти і засоби надають волонтери з усіх кінців країни. Потік поранених збільшується, і на даний момент лікарні необхідно медикаментів на півмільйона гривень.
Військові забороняють знімати своїх поранених і категорично відмовляються давати коментарі. Однак, нам вдалося поспілкуватися з кількома постраждалими жителями довколишніх міст та їх родичами. Сорокадевятирічна Оксана повернулася в Горлівку разом із мамою і дочкою з Бердянська, куди вони всією сім'єю поїхали від війни. Повернулася буквально на два дні – за речами і щоб доглянути за господарством. Біля їхнього будинку на околиці Горлівки вибухнула міна. В Оксани множинні осколкові поранення, ходити вона зможе не скоро.
П'ятнадцятирічний Дмитро постраждав від вибуху міни, яку знайшов його брат. Коли десятеро підлітків несли знахідку додому, несподівано пролунав вибух. Троє хлопчиків загинули, семеро потрапили до лікарні з пораненнями різного ступеня тяжкості. Брат загинув на місці, а на самого Діму тепер чекає тривале лікування.
Дмитро був поранений в Попасній 30 липня. Коли він вийшов зі своєї квартири в магазин, почався мінометний обстріл. По місту били терористи з боку сусіднього Первомайська. В ногу Дмитра потрапило 2 осколки. Поранення легкі, Дмитро вже може ходити, і має намір найближчим часом повернутися до сім'ї в Попасну.
"Важких" пацієнтів після надання невідкладної допомоги транспортують в Харків та Київ. Але навіть потерпілих із легкими пораненнями і середнього ступеня тяжкості лікарня приймає більше сотні в місяць – затверджений у минулому році бюджет не був розрахований на таку кількість пацієнтів. Артемівська ЦРЛ, як і більшість лікарень в "прифронтових" містах, потребують допомоги.