Про це пише видання Depo.Запоріжжя.
Створення атласу припадає на короткий період існування "харківського" правопису. Наприклад, топоніми, які зараз завершуються на -ськ або -цьк, тоді мали середній рід. Тому на картах є Луганське, Дніпропетрівське, Іловайське, Луцьке тощо.
Добре відоме нам Азовське море тоді називалось Озівське, а місто на березі цього моря – Маріюпіль.
Цікаво також, що за етнографічними показниками тоді Україні відміряли землі "від Сяну до Дону". До етнографічних меж українців віднесені Кубань, частина Дону з Таганрогом, та Слобожанщину з Білгородом. Інша частина Дону – з Ростовом, а також північ Криму, який тоді належав РСФРР, були колоніями.
До українських етнографічних меж віднесені і землі Білорусі, причому як східної – радянської (південніше Мозиря), так і західної – польської (з Брестом та Пінськом).
На карті в етнографічні межі також входять Холмщина, Посяння, Лемківщина та Підляшшя, що зараз є польськими.
Інша карта ілюструє адміністративний поділ республіки. З 1923 по 1930 роки Україна складалась з округів. На момент складання атласу до складу УСРР входили 40 округів та одна автономна республіка. Найбільша кількість людей мешкала в правобережних округах, а також на Харківщині й Сумщині. Найменша - на Херсонщині.
За даними атласу, у 1928 році в УСРР мешкали 28,9 мільйони людей. З них 23,6 млн були сільськими жителями, і лише 5,3 - містянами.
