Ми, природно, бажаємо пану Гутеррешу, колишньому прем'єру Португалії і колишньому верховному комісару ООН у справах біженців, успішного обрання, а надалі не менш успішної роботи.
Нагадаємо, що 31 грудня закінчується вже другий строк перебування Пан Гі Муна на посаді генерального секретаря ООН.
Про це вже почали говорити – яким він буде, кому він буде, що він робитиме і т.д.?
Загалом у нас з часів Візантії і татаро-монгольської навали дещо гіпертрофовано сприймають різне начальство. Ну, і керівників міжнародних організацій зокрема.
Генсек ООН – не лідер людства, як би хто не хотів надати статусності і ваги "єдиній універсальній організації людства" – ООН. Генсек ООН – посередник між державами-членами ООН і виконавчий директор секретаріату ООН. Його особисте реноме, кредо, політична позиція дуже серйозно обмежені бажаннями держав-членів ООН, і політичними та фінансовими можливостями Організації, які не такі вже й безмежні.
Необхідність покладатися на позицію держав-членів традиційно позбавляють генсека простору для маневрів і роблять дуже чутливим до побажань основних країн-контрибуторів до бюджету ООН. Серед них, звичайно, будуть і США, і Росія, і Китай...
Інше серйозне обмеження – це своєрідний внутрішній стиль спілкування ООН.
Давайте на прикладі
Візьмемо країну 1, яка вважає, що країна 2 здійснює проти неї збройну агресію. Держава 1 ініціює засідання РБ ООН і вносить на розгляд проект резолюції зі словами "ООН засуджує агресію, яку країна 2 всупереч статуту Організації, здійснює проти країни 1."
Цей проект потрапляє в РБ ООН. Дипломати країни 3 починають консультації з країною 1 та пояснюють їй, щоб проект резолюції мав шанс бути підтриманим країною 3 і низкою інших дружніх країн, не варто в цьому документі згадувати країну 2. Резонно зауважують, що і так усі в світі знають, про яку країну йдеться. Але якщо назва країни 2 буде в документі, то вона скористається правом вето. При цьому мовчать, що мають інструкції уникнути надмірної конфронтації між їхньою країною 3 і країною 2, оскільки між ними зараз йдуть серйозні переговори зі стратегічно важливого питання.
В ім'я формування міжнародної коаліції на підтримку країни 1, ця держава погоджується на пропозицію змінити проект резолюції на "держави члени-ООН засуджують агресію проти країни 2, що порушує статут ООН".
На засіданні країна 2 робить заяву, що ніякої агресії вона не здійснює, і що в країні 1 відбувається громадянська війна. І пропонують докорінно змінити проект резолюції, виключити з нього згадку про агресію, включити слова про громадянську війну і заклик до усіх учасників конфлікту поважати міжнародне право, права людини, утримуватися від насильства. Під тиском аргументів і заради демонстрації конструктивності після довгої дискусії країна 2 погоджується на компроміс. Тепер резолюція звучить так, що "з огляду на події в країні 1 ООН підтверджує відданість принципам на положенням Статуту ООН".
Далі, за логікою ООН, обов'язково має з'явитися країна 4 або генсек, які запропонують в ім'я миру, порозуміння і діалогу, враховуючи традиції складення подібних документів в Організації, відмовитися від недипломатичної мови і перефразувати резолюцію: "ООН підтверджує відданість миру і Статуту Організації".
І ось, завершуючи цей вигаданий приклад, треба зазанчити, що пан Антоніу Гутерреш останні рокі працював у цій системі, яка завжди "підтверджує відданість ідеалам миру і статуту ООН."
Я би багато не очікував.
Хоча, на нашій презентації дослідження санкцій проти РФ з огляду на окупацію Криму ми вперше в нашому офісі привітали представника посольства Португалії в Україні. Очевидно, Португалія серйозніше за мене ставиться до перспективи обрання свого представника генсеком ООН. Побажаємо їм успіху і запевнимо у своїй підтримці та відданості духу і букві Статуту ООН.
Читайте також: ООН: Нова мітла?