Такі виставки - чи не єдина можливість для художників з регіонів заявити про себе.
“Більшість художників, яким ніде виставитися, надзвичайно цікавих художників, тому що ви самі знаєте, що в обласних чи районних центрах не ті можливості для популяризації свого мистецтва, попадаючи сюди, під брендом Національної спілки художників України, це дає якійсь поштовх їм, ці виставки, для подальшої творчості, власне, для популяризації своєї творчості”, - каже директор виставок НСХУ Ігор Волощук.
“Життя швидкоплинне, а мистецтво вічне. Якщо ти після себе залишиш твори мистецтва сьогоднішнього дня якесь або на історичну тематику, або сьогодні написані етюди, пейзажі, натюрморт... От там натюрморти виставлені, портрети... Це все говорить про те, що мистецтво, воно, робить свято”, - розповідає заслужений художник України Петро Зикунов.
Але на вічне свято мистецтва державі коштів не вистачає. На організацію всеукраїнських експозицій спілка отримує 30 тисяч гривень, тоді як реальна вартість таких виставок втричі більша.
“На ці виставки держава як на статутну діяльність трошки дає грошей. Ну цих грошей дуже мало. Їх не вистачає на те, щоб навіть елементарно підтримувати в центральному будинку художників отут якийсь порядок”, - каже художник-графік Василь Перевальський.
“Піднімаються тарифи на майстерні спілки художників. Тобто, наприклад, мені приходиться платити до 2 тисяч гривень в місяць за майстерню 36 метрів. І багато художників не спроможні платити такі кошти. Тобто треба, щоб держава привернула увагу на проблему художників, на комунальні виплати. Хоча б не заважати художникам жити”, - каже художник-графік Юрій Пшеничний.
Більшість витрат на проведення виставок художники беруть на себе. Що ж до цьогорічної Різдвяної, Національна спілка художників на її організацію не отримала від держави жодної копійки.