Волевиявленню передувала важка політична, економічна та соціальна криза, яка охопила Україну після здобуття незалежності. Парламент та президент перебували в постійній конфронтації, через що блокувалося прийняття критично важливих для молодої держави законів.
Безпосередньою причиною, що призвела до дострокових виборів президента, став страйк шахтарів у липні 1993 року. Згодом протестні настрої перекинулися на всю Україну. Тому Президент і Верховна рада прийняли рішення про дострокові вибори і глави держави, і парламенту.
В другий тур вийшли два кандидати – чинний президент Леонід Кучма та прем'єр-міністр Леонід Кравчук. Кравчук традиційно опирався на західні та центральні області і вважався прозахідним політиком. Тоді як Кучма виступав за більш тісну інтеграцію з Росією.
Читайте також: Підземний ядерний вибух в УРСР приніс кислотні дощі та численні хвороби
Розрив між фіналістами перегонів склав два мільйони голосів. Адже Кучму підтримав густонаселений промисловий Схід, який до того ж був традиційно орієнтований на Росію. Опоненти також закидали Кучмі зв'язки з місцевою мафією, вкидання голосів та підкуп виборців. Втім, розслідування по суті так і не було проведено.
Леонід Кучма керував країною до 2005 року. З періодом його правління було пов'язано кілька гучних справ, серед яких вбивство Щербаня та Гонгадзе. Та попри відкриті кримінальні справи другий президент України так і не опинився на лаві підсудних.