Боєць розповідає, що приїхавши до столиці, побачив зовсім іншу реальність – повноцінне нормальне мирне життя.

І це цілком нормально. Ми саме за це й боремось. Ми – зробили свій вибір. При цьому відчуваємо підтримку цілої України, - заявив боєць.

Він також розповів, що найбільше побоювання відчували тоді, коли входили у звільненні міста. Бійці боялись, що їх сприйматимуть як “карателів”.

Однак, до нас ставились як до визволителів. Прості люди плакали і дякували нам. Це були найзворушливіші моменти, - розповів Шевченко.

Боєць також наголосив, що найбільшою проблемою добровольчих батальйонів залишається катастрофічний брак важкого озброєння.

Ми не маємо чим воювати. Все важке озброєння, яким ми воюємо,- ми захопили у терористів. Місяць тому нам прислали 3 БТРи. Але це були вже списані машини. 2 з них навіть до лінії фронту не доїхали, - пригадує боєць.

Він пригадав, що у Лисичанську батальйон відвоював 2 фури з озброєнням, тим зараз і ведуть війну.