Петро Яцик народився у карпатському селі у незаможній родині із дев'ятьох дітей.
Батьки Петра померли і він, як найстарший, узяв на себе утримання родини. Коли хлопець навчився справлятися з обставинами, розгорілась Друга світова війна — він вступив до лав УПА.
Утім із таким фактом у біографії важко було чогось досягнути в СРСР. Тікаючи від розправи КДБ, Яцик потрапив до Німеччини, звідти до Канади.
Тоді в його кишенях було 7 доларів. Але стоячи тут, він міг не боятися за своє життя. Отже ніщо не заважало йому розбагатіти.
Перші зароблені гроші Петро вклав у книгарню, наступний прибуток – у будівельну фірму. Тут Яцик відчув себе у власній стихії: за деякий час у нього вже було 17 таких компаній, що й вивело його у списки найзаможніших жителів Канади.
Цей факт, між іншим, не заважав йому самому косити газон, чистити басейн чи грабати листя. Найновіший Мерседес покидав гараж лише, коли будівельний магнат вирушав на важливі переговори, а три його доньки — Віра, Соня і Надія — їздили на уроки звичайнісіньким шкільним автобусом.
А витрачав український мільйонер свої статки на благочинність. Свого часу йому забракло часу й можливості здобути диплом, тому для освіти інших він грошей не шкодував. Петро Яцик — один із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського, Колумбійського , Канадського і багатьох інших університетів.
Він виділяв кошти на переклад видання англомовновної "Історії України-Руси" Михайла Грушевського, дослідження українських традицій та Голодомору.
В останні роки свого життя Яцик затіяв провести "олімпійські ігри із знання української мови" – уже 15 років поспіль відбувається конкурс його імені, і кількість учасників вимірюється мільйонами.
Дивіться також: "Доктор звук": українець, який імітує сотні голосів та звуків