Ініціаторами створення організації, яка б представляла державницькі прагнення українців, стало Товариство українських поступовців та Українська соціал-демократична робітнича партія.

Під час зборів 4-го березня провідні політичні партії та рухи проголосили створення Української Центральної Ради — революційного українського парламенту, який керував національно-визвольним рухом. Головою обрали відомого історика Михайла Грушевського, його заступниками стали Дмитро Антонович та Дмитро Дорошенко.

Після скликання Всеукраїнського національного конгресу до складу Центральної Ради увійшли 150 осіб, обраних від українських політичних партій, професійних і культурних організацій та делегатів від губерній.

Центральна Рада проіснувала до 29 квітня 1918 року, коли внаслідок перевороту владу захопив Гетьман Павло Скоропадський. За час свого існування Рада видала 4 універсали — державно-політичні акти, які регулювали найважливіші сфери суспільного життя молодої української держави.

Зокрема, 4-ий універсал проголошував незалежність України. Попри коротке існування, Українська Центральна Рада стала важливим каменем у підвалинах української незалежності, яку народ України по-справжньому зміг здобути лише через довгі десятиліття.