Колізей розрахований на 50 тисяч людей, був найбільшою ареною античного світу: довжина зовнішнього еліпса становить понад півкілометра, а п’ятдесятиметрові стіни стоять на фундаменті в 13 метрів завширшки. Попри колосальні масштаби, амфітеатр звели за якихось 8 років. Останню цеглу до його мурів поклали у 80 році.
Хліба і видовищ - ось усе чого жадав натовп. І якщо першого часом було обмаль, то видовищ, після відкриття Колізею, було вдосталь. Грандіозні гладіаторські бої, реконструкції морських битв, страти християнських мучеників, цькування диких звірів, привселюдні оргії і безліч інших плодів хворої уяви.
В епоху раннього середньовіччя Колізей переживав скрутні часи. Домінуючою релігією в Римі стало християнство. Гладіаторські бої ніяк не вписувались в нові реалії, а відтак поволі відійшли в небуття.
Землетруси частково зруйнували верх будівлі
Доклалася до занепаду Колізею і матінка-природа. У 847 та 1231 році два потужні землетруси частково зруйнували верхні рівні будови і її південний мур. Цеглу й не думали встановлювати на колишнє місце, її нахабно крали, причому грабунки коїлися під покровительством папського престолу. Деякі камені досі лежать у сходах Ватикану.
Більш приязне ставлення до Колізею демонстрував папа Бенедикт XIV, який правив в середині XVIII століття. Понтифік розглядав Колізей передовсім як місце страти невинних християн, а відтак вирішив возвести його до рангу святині.
В наш час Колізей також потребує уваги. Дощова вода, вітер, вібрації від міського руху - усе це поволі руйнує одне з семи чудес світу. Реставратори постійно підновлюють фасади. Так, Колізей уже не той, що колись. Він втратив дві третини своєї конструкції. Але навіть глянувши на те, що вціліло можна уявити, яке почесне місце відводилося йому в Римській імперії.