Про актора досі не говорять в минулому часі
Богдан Ступка - постать, яка навічно закарбувалась в історії.
Здатність Ступки перевтілюватися, ставати майже портретно схожим на свого героя - вражає, захоплює та навіть лякає.
Ще у юні роки ніхто не сумнівався, що малий Богданчик поєднає життя зі сценою. Щоправда, мати потай мріє для сина про корисну професію м’ясника, а сам Ступка пробує себе у астрономії та хімії. Але акторство бере гору. Втім, до власного успіху він підходить скромно та з гумором.
Своїм досвідом Ступка щедро ділиться з оточуючими. У театрі Франка кажуть, що актор завжди давав дорогу молодим, по-батьківськи наставляв. Казав: "Грати не вчу, бо цього навчити неможливо. Вчу молодих акторів, як себе морально поводити в житті".
За часів СРСР Україна могла втратити свого генія
Того тоді настирливо кликали до Москви - міста мрії кожного радянського актора. Ступка зізнавався, що його ніхто не намагався зупинити, залишився лише через власний патріотизм.
Ступка обирає свій шлях у буремній Україні, ще глибше поринає у світ театру та кіно. В нагороду ж за таку творчу "впертість" стає справжнім уособленням України в світі.
За участь у одних закордонних проектах на Ступку вдягають лаври, а за інші – засуджують. На публіці він мовчить, а на самоті - і далі мріє, що ось-ось настане час для українського кіно.
У 71 рік зірка згасла, але продовжує світити для кожного, хто прагне відшукати своє місце під сонцем
Навіть на лікарняному ліжку після кількох складних рецидивів хвороби Богдан Ступка розмірковує про нові зйомки та театральні постановки. Не здається до останньої миті, але недуга бере гору, і здійснити задумане не вдається.
По собі найяскравіша українська зірка залишає цілий пласт історії та культури, сотні геніальних ролей, високі відзнаки з усього світу.
Залишає Україну, свою, створену у театрі та кіно власноруч - мудру, сивочолу, але з грайливими "бісиками" у очах.