Не втомлюється знайомити світ з прагненнями і бажаннями України. Не припиняє нагадувати, чого ми варті. В інтерв’ю 24tv.ua Руслана розповіла про необхідні кроки, які треба робити українцям, про можливі загрози та про необхідність боротьби.

- Руслано, ти виступала на віче у Дніпропетровську. На твою думку, наскільки зараз потрібні такі заходи?

- Для мене це дуже контрастно. Попри усвідомлення, що кожен куточок України зараз відчуває проблему, коли приїжджаю в Дніпро, розумію, що вони відчувають її найгостріше. До них постійно прибувають поранені, вони першими почали приймати хлопців з гарячих точок. Там осередок батальйонів, там проактивне волонтерство, яке чи не найбільше займається "вантажем 200", полоненими. У Дніпропетровську все нагадує, що ти ближче до подій. І найбільша фрустрація, мені здається, все-таки, в Дніпрі. У інших містах якось спокійніше. Хоча в інших містах волонтерські рухи теж дуже активні. І от, віче – це не просто проведення часу. Не просто мітинг чи демонстрація. Люди збираються, щоб визначити дію. Нам всім потрібно усвідомити, що віче – це механізм впливу. Дуже хотілося підтримати Дніпропетровщину, тому що вони здобули свій патріотизм. Львів завжди був патріотичним, але в Дніпрі це нове явище. Це неопатріотизм. І саме через це хочеться, щоб люди відчули підтримку, а не лише страхи, які у них виникли, у зв’язку з політичними "розборками". Я дуже боялася провокаційних речей, якими могли скористатися колишні регіонали, котрі сьогодні затихли, але як тільки з’являється якась можливість – реанімуються і починають діяти.

- Ти створила електронне віче, де люди можуть висловлювати свою позицію щодо влади. Чи це на неї якимось чином впливає?

- Власне, на ВічеUA ми пропонуємо людям голосувати в Інтернеті. Хай зараз це одна кількість людей, за місяць вона стане іншою. Потім люди зрозуміють, що іншого вибору немає, і голоси потрібно акумулювати. На віче в Дніпропетровську прозвучало гасло, що потрібно розділити політику і бізнес. Якщо йдеш в політику, маєш відмовитися від бізнесу. Якщо ти не в стані відмовитися від бізнесу, значить повинен покинути політику. Найперше це стосується президента. Про вплив електронного голосування на владу можна буде говорити тоді, коли ми зберемо прецедентну кількість людей. Поки там лише десятки тисяч – це владою сприймається несерйозно. Я знаю їхні цинічні розмови в кулуарах. Навіть, обговорюючи важливі закони, кажуть: "Коли буде не 300 мітингуючих, а три мільйони, тоді і поговоримо". З таким підходом їм краще вже пакувати валізи, тому що коли вийде три мільйони – цих політиків при владі не буде.

- Ми завжди обираємо владу і дуже швидко стаємо невдоволеними нею. Чи такий підхід правильний?

- Просто "на манеже всё те же". Ми думаємо, що обираємо, а залишаються всі ті самі. Це все одна шайка, однакова тусовка, з однаковими принципами і підходом. В них одні і ті самі розклади, розуміння і схеми. Ми принципово нових ще не обрали.

- Що сьогодні першочергово необхідно робити українському суспільству?

- Нам потрібно розуміти, що без масовості не буде нічого. Єдине, що було дієвим в країні – це Майдан. Розумієш, я не прихильник смітників, підвішувань за ногу, інших радикальних методів. Так, людей можна і до цього довести. Але пропоную не доводити. Потрібно збирати віче, йти з формами петицій і розуміти, що інакше не буде. Поодинці ніхто не впорається. Є окремі групи і організації, які борються. Вони намагаються, але не перевалюють ситуацію. Їхні дії розставляють маркери, акценти, але ситуація не змінюється. Тільки масово люди здатні змінити усе принципово. З іншого боку, сьогодні люди не організовані. Немає конкретних лідерів. Але так я можу говорити про Київ, про Західну Україну, але не можу апелювати ані до Харкова, ані до Одеси, де були теракти. Людям у таких містах локально видніше, як правильно організовуватися. Та мій заклик до суспільства залишається один – масова активізація, організація, мобілізація. Ті, хто крадуть, нахабнітимуть до останнього. Потрібно робити висновки, а не ставати на ті самі граблі.

- Але до Одеси, Миколаєва, Харкова все одно потрібно достукатися саме зараз...

- Ні, вони самі все зроблять. Люди сьогодні гуртуються довкола відкритих і чесних процесів. Головне, щоб принципові процеси ставали на ноги в Україні. Скільки депутатів скаже, що їм не потрібні домовленості і корупція, що вони незалежні – стільки в нас буде радості. Основна наша небезпека в тому, що влада грає у подвійну гру: загравання з корупцією і загравання з Кремлем. І я би дуже хотіла, щоб у такому випадку влада розуміла – в нас дуже терплячі люди, але якщо їх довести до краю, то їм навіть не дадуть втекти. Так, як Януковичу, не вийде.

- Ти говорила, що третього Майдану ще не буде, бо ми справу цього не довели до кінця. А чи видно в суспільстві якусь напругу сьогодні?

- Я бачу, що люди зараз "на стрьомі". Це означає, що вони в постійній готовності. Але проблема не в тому, щоб вийти, а в тому, що немає з чим. Наступна хвиля Майдану не готова. Вона не повинна бути такою, як попередня, і не повинна бути радикалізованою. Я дуже боюся, бо постійно точаться розмови, що наступний Майдан буде вже з автоматами, і кривавішим. Ми зараз робимо усе, щоб критична маса людей розуміла – все має бути цивілізовано. Не можна вестися на радикальні підбурювання. Ми втратимо обличчя і образ світла та своєї правоти. Адже, якщо ми праві, – нам немає чого боятися, ми не вдамося до агресії. Звичайно, у нас сьогодні дуже багато причин до радикалізації: знищена економіка, відчуття незахищенності і фактично знищена ідеологія. Подивися, що розповідають про Майдан – скрізь картинки "коктейлів Молотова". Майдан не був весь в "коктейлях Молотова"! Більша маса людей стояла з просвітленими обличчями. Цих образів ніхто не показав, нову ідеологію ніхто не збудував.

- Ти розповідаєш про Україну світові. Чи змінилася думка про нас? Як нас сприймають інші народи сьогодні?

- Зараз ми вже майже губимо дивіденди від Майдану. Коли відбувається спалах, на ньому потрібно будувати співпрацю зі світом. Тоді, одразу, ми викликали величезну симпатію і серед звичайних людей, і серед політиків. Одразу застосували санкції на користь України, проти Росії. Одразу почали говорити, що необхідно допомагати Україні. Досі ми "їдемо" на дивідендах від Майдану. Та енергетика, яка минулого року йшла від людей, захопила світ. Але ми це паливо втрачаємо і не робимо нічого нового, щоб захопити світ новою симпатією. Ми тільки тримаємося на героїзмі хлопців. Про який навіть не в стані розповісти. Ніхто в світі навіть не знає, скільки в нас молодих героїв. Деякі хлопці загинули просто через свої переконання, а про це нікому не розповідаємо. Не те, що Голлівуд — може, і в Польщі про це ніхто не чув.

- Але ти створила "Агентство Іміджу України", щоб творити образ України у світі. А чи не повинно у цьому допомагати й Міністерство інформаційної політики?

- Ми не можемо співпрацювати з державними структурами – вони закриті. Вони не потребують громадської ініціативи. Жодного разу не зробили нам кроку на зустріч. Державні структури не навчені допомагати, у них навіть немає такої філософії. Вони почуваються спокійно лише за зачиненими дверима.

- Які плануєш наступні кроки для роботи зі світом?

- В наших руках є найбільший козир – шоу-бізнес. Тільки завдяки креативу і мистецтву ми зможемо апелювати до мас, зможемо нести свої ідеї іншим країнам і народам.

- Що можеш сказати про нові українські гурти і виконавців, які виникли і заявили про себе за останній рік?

- Мені подобається, що в нас є талановиті люди. Щоправда, вони чомусь, на жаль, не потрапляють в українські талант-шоу. Проте підкорюють світ. В Італії, Америці, Туреччині, Британії виступає дуже багато українців з достойними номерами.

- А там знають, що це українці?

- Так. Вони ж показують це, позиціонують себе так. У них тематика українська. Вважаю, що всім, кому не щастить в українських талант-шоу, варто демонструвати себе на Заході.