Підготовка до перемовин
Складність підготовки третьої зустрічі у Нормандському форматі полягає у тому, що усі сторони переговорного процесу зайняли принципові позиції щодо конфлікту на Донбасі. До того ж, одна одній вони їх озвучили. Франція, Німеччина та Україна закликає Росію та підконтрольним їй бойовикам неухильно дотримуватись мінських домовленостей. Однак Кремль не приймає ультиматумів Заходу і заперечує прямий зв'язок з "ДНР" та "ЛНР".
Все ж таки, спільний знаменник між сторонами був знайдений у Берліні. 5-го січня міністри закордонних справ Німеччини, Франції, України та Росії домовились, що передумовою наступної зустрічі у Нормандському форматі буде зустріч Тристоронньої контактної групи (Україна, Росія, ОБСЄ).
Контактна група має обговорити практичну реалізацію пунктів мінських домовленостей.
Перш за все те, що стосується лінії зіткнення та відведення військової техніки. Лише у разі прогресу цих перемовин, до яких не виключено долучиться четверта сторона – "ДНР" і "ЛНР", будуть створені передумови для чергової зустрічі міністрів закордонних справ. Котрі узгодять порядок денний перемовин на найвищому рівні в Астані.
Нормандський формат і Мінські домовленості
За логікою речей, чергова зустріч у цьому форматі має завершитись підписанням певних документів. Якщо цей багатоходовий шлях завершиться розмовою, то без підписання, то це виглядатиме для світу, як неефективна політика, головним чином, найвпливовіших країн ЄС, які не спроможні досягти миру біля своїх кордонів.
Треба відзначити, що підготовка до цієї зустрічі в Астані відбувається у вельми повільному темпі. Принципова позиція Ангели Меркель і Франсуа Олланда щодо виконання мінських домовленостей гальмують пошук нових шляхів вирішення конфлікту на сході України. Тим паче, пункти мінських домовленостей неодноразово порушувалися бойовиками, а тому себе повністю дискредитували.
Якщо політики щиро бажають просунутись уперед щодо вирішення військового конфлікту на Донбасі, то прив’язка майбутньої зустрічі в Астані до мінського протоколу є помилковим шляхом.
Позиція Німеччини та Франції цілком зрозуміла, адже вони від початку оприлюднення мінського протоколу обстоювали його додержання усіма сторонами конфлікту, зокрема Росією. У цю позицію вкладено багато особистої репутації Ангели Меркель і Франсуа Олланда. Однак ця позиція в майбутньому обіцяє ще більші репутаційні втрати, бо відкидає інші шляхи вирішення кризи і сприяє тлінню конфлікту.
Мінські домовленості це вже історія. Вони були першим поштовхом до врегулювання ситуації та привели до перемовин справжніх суб’єктів конфлікту. Але треба називати речі своїми іменами: мінський протокол виявився не реалізованим. Тому варто шукати нової форми діалогу.
Нормандський формат і війна
У проведенні зустрічі в Астані в Нормандського формату й зростанні навколо нього інформаційного ажіотажу не зацікавлена, в першу чергу – Росія. Бо має дуже слабкі переговорні позиції.
Проте через мінські домовленості, а точніше, через впертість Меркель та Олланда, Москва буде гальмувати підготовку засідання Нормандської четвірки в Астані, продовжуючи просто не виконувати Мінський протокол.
Рушієм зміни поглядів на проведення зустрічі в Астані в Нормандському форматі має стати українська сторона. Україна має виступати генератором вирішення конфлікту, а не Європа чи російський агресор, який тільки чекає слушної нагоди для нападу.
З іншого боку, у намаганні домовитись з Росією, потрібно бути вкрай обережним, адже політичні домовленості можуть бути причиною військово-стратегічних прорахунків.
Поки українські та європейські дипломати шукають вирішення українсько-російського конфлікту мирним шляхом, на фронті говорять про активізацію військових дій вже в березні. До яких обидві сторони ретельно готуються.