Хід голосування

Консультації між фракціями коаліції тривали майже цілий день. Лише під вечір депутати зібрались, аби розпочати процедуру голосування. Як показали події, які розгортались у Раді, не всі питання між лідерами фракцій були вирішені. Найгострішою виявилася дискусія між парламентарями з більшості щодо пакетного голосування за весь склад уряду, окрім президентських кандидатур Павла Клімкіна та Степана Полтарака, яких залишили на посадах.

Позафракційні разом з фракціями "Самопомочі" і "Радикальної партії" пропонували заслухати кожного кандидата у міністри. І лише потім проголосувати за кожну кандидатуру окремо.

Новоспечений спікер Володимир Гройсман не зміг переконати колег у недоцільності цього рішення і браку часу. Під їхнім тиском він почав запрошувати кандидатів по черзі виступити з трибуни парламенту. Недостатність досвіду Гройсмана на посаді Голови парламенту, перетворили сесію Верховної Ради на незрозумілу біганину майбутніх міністрів під прискіпливі вигуки з партеру. На допомогу Гройсману прийшов Арсеній Яценюк. Він з ложі уряду взяв слово та почав презентувати нових урядовців, тим самим зупинивши конфуз спікера.

Далі Гройсман проігнорував пропозиції нардепів щодо окремого розгляду кожного міністра і поставив на голосування постанову про затвердження усього уряду. Постанова зібрала 288 голосів народних обранців.

Перші коаліційні розбіжності

Голосування за уряд показало, що коаліція має певні проблеми в узгодженні дій у парламенті. Адже її представники мали багато часу для обговорення процедури розгляду та голосування за новий уряд. Проте у залі відчувалась атмосфера імпровізації Володимира Гройсмана, що закінчилась першими розбіжностями між партнерами.

У випадку, якщо члени коаліції будуть не здатні дослухатись один до одного, то це може перерости у масштабний конфлікт і подальший вихід окремих сил з її лав. Тому уся команда демократичних сил має провести роботу над помилками і показувати якіснішу спільну роботу у парламенті.

Цікаві призначення

Вперше в українському уряді будуть представлені іноземці, хоча формально українське громадянство вони вже отримали указом Президента. Цей уряд цікавий тим, що частина урядовців є не політиками, а менеджерами вітчизняного бізнесу та іноземних фондів.

Олександр Квіташвілі – міністр охорони здоров’я. Колишній грузинський міністр, який обіймав в Грузії цю ж посаду, де провів важливі реформи та поборов корупцію.

Наталя Яресько – міністр фінансів. Американка, що народилась в українській діаспорі, але у перші роки після здобуття Україною Незалежності повернулась на Батьківщину. Має орден княгині Ольги за внесок у розвиток української економіки. Очолювала інвестиційний фонд Horizon Capital.

Айварос Абромавічус – міністр економіки. Литовець за національністю. Багато років прожив у США, Росії та Швеції. Одружений з українкою. Партнер інвестиційного фонду East Capital.

Крім цих трьох кандидатур на роботу в уряд запрошені інші не кон’юктурні особи. Зокрема міністром інфраструктури став Андрій Пивоварський, що донедавна очолював групу компаній "Контінімум", а міністром аграрної політики призначили Олексія Павленка, колишнього виконавчого директора групи компаній "Фокстрот", який також працював в аграрному бізнесі.

Отже, Україна отримала напівтехнократичний уряд, у складі якого є, як політичні призначення за квотою Президента, креатури прем’єр-міністра та інші кулуарні фігури. А також що важливо, до уряду вперше потрапили люди не за квотним призначенням, а за принципом професійності.

Новопризначений уряд увібрав в себе усі історичні елементи формування урядів, які склались за 23 роки Незалежності. Кабмін став продуктом міксу "життя по-новому" та старих правил гри.

Автор: Дмитро Бобрицький