Тримісячне протистояння демократії та волі проти тиранії та самодурства завершилося драматичними розстрілами людей з дерев’яними щитами на Майдані. Тоді загинуло більше сотні протестувальників, ще кілька тисяч було травмовано. Українці і світ на три дні застили перед екранами телевізорів, не вірячи власним очам.
Просто на вулицях столиці лежали тіла, центральні вулиці перетворилися у згарища, повсюди крики і розпач. Так закінчилося панування Віктора Януковича.
Вранці 18 лютого близько 6 тисяч майданівців рушили по вулиці Інститутській до будівлі Верховної Ради. Йшли вимагати від нардепів проголосувати за повернення Конституції 2004-го року, яка обмежує повноваження Президента.
У нас мирний, але до зубів озброєний протест,
— прокоментував тоді ходу депутат-свободівець Ігор Швайка.
Але тодішній очільник парламенту Володимир Рибак відмовився навіть реєструвати законопроект. Це викликало обурення протестувальників і призвело до зіткнень з силовиками.
Спочатку силовики намагалися стримувати протестувальників і не підпускали їх до будівлі Ради. Але євромайданівці таки прорвали кордон міліції, у цей же час на вулиці Грушевського біля стадіону "Динамо" задиміли шини.
Протестувальники намагалися боронити барикади на Інститутській і Грушевського, але силовики захопили всі барикади і відтіснили протестувальників до Майдану Незалежності.
Тут силовики штурмували активістів світло-шумовими гранатами, помповими рушницями і навіть застосовували БТР. Однак люди продовжували охороняти свою фортецю. Протестувальники змогли утримати снігову барикаду на Хрещатику (зі сторони Європейської площі).
Практично беззахисні люди захищалися від натиску силовиків битою бруківкою і коктейлями "молотова".
Останню барикаду революціонери спорудили з піддонів і дощок на вулиці Інститутській, вона витримала навалу силовиків.
Протистояння відбувалися і на Шовковичній. Тут поруч з силовиками проти активістів воювали й цілі загони "тітушок".
Ніч з 18 на 19 лютого стала справді кривавою. Силовикам вдалося захопити барикаду на Хрещатику, підпалити барикаду по вулиці Інститутській, табір протестувальників і Будинок профспілок, єдиним бар'єром між силовиками і протестувальниками, яких витіснили до сцени, розташованої на Майдані по середині між Головпоштою і Будинком профспілок, став вогонь. Його майданівці підтримували усіма підручними засобами, а силовики гасили водометами.
Безжальний штурм припинився тільки під ранок, коли у силовиків закінчились гранати і набої.
Хоча дорогу до Києва перекрили КамАЗами та піском, а місто фактично було в облозі, люди з усіх куточків України проривалися на Майдан. Злам ситуації на користь протестувальників відбувся близько 6 ранку 19 лютого, тоді на допомогу приїхав автобув з львів’янами, які не побоялися з палицями і щитами піти у наступ на солдат ВВ.
Протестувальникам вдалось повністю відновити контроль над Майданом Незалежності. Під час протистоянь силовики використовували вогнепальну зброю, тільки за пешу ніч було вбито понад 20 людей.
На Євромайдані в польових умовах створили музей зброї, яку використовували силовики під час сутичок з повстанцями. Всі експонати знайдені на території конфлікту після бойових дій.
Протягом 19 лютого протестувальники втримували позиції на Майдані Незалежності. А от силові структури розпочали підготовку до "антитерористичної операції". А ввечері було оголошене "перемир’я", яке до болі нагадує теперішній режим припинення вогню. Тоді як майданів ці просто залишалися на Майдані, силовики кидали в активістів світло шумові гранати.
До Києва з’їжджалося все більше українців. А силовики за наказом тодішньої влади безжально вбивали людей. Снайпери підло стріляли у протестувальників з дерев’яними щитами. Аби забрати поранених, медикам-волонтерам доводилося ризикувати власним життям.
Вранці 20 лютого протестувальники перейшли у контрнаступ. Не зважаючи на втрати і страх фізичного знищення змогли зайняти Український Дім, Жовтневий палац та відтіснити силовиків до урядового кварталу. Тоді ж частина силовиків не витримала і заявила про перехід на бік активістів.
Це був кінець правління кривавого диктатора Януковича, який досі не покараний за злочини проти людяності…
Страшними втратами українці вибороли свободу і розпочали нову віху в історії незалежності України.
Герої не вмирають! Вічна пам'ять Небесній сотні.