Тим не менш, останні кілька місяців країна живе цим чемпіонатом, говорить про нього, пише у блогах і соцмережах. І кожен, в певній мірі, має рацію, в кожного - своя правда і своя позиція. І маємо на те право. Що про ЄВРО-2012 думає один із українських музикантів, лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський? Я спробувала з ним про це побалакати.

- Сашко, перед чемпіонатом Ви говорили і писали у своєму блозі, про те, що не є прихильником ЄВРО-2012 в Україні, що країна ще не готова до чемпіонату такого рівня. Зараз, на його екваторі, ви не змінили своєї думки?

- Я сьогодні в черговий раз отримав підтвердження того, що я мав рацію. І вже сьогодні я чув, що львівська влада шукає кошти, щоб закінчити будівництво стадіону і комунікацій довкола нього. Я не вважаю, що це нормальна ситуація. В моєму розумінні, нормальна ситуація – це коли все зроблено, а тоді проводиться ЄВРО, а в нас навпаки, – спершу проводиться ЄВРО, а потім думають, як після нього закінчити будівництво. Мені здається, що це не правильно.

В тому ж Львові, побудували здоровенний стадіон, розширили можливості аеропорту, дай Боже, щоб прилітали туристи, але що вони будуть бачити? Оці недобудовані будинки і напівзруйнований театр Марії Заньковецької, біля якого ми з Вами зараз спілкуємося? Він же тримається лише завдяки тому, що обкладений риштуваннями. І зараз ми дивуємося, чому так мало вболівальників приїжджає, чому англійська преса так злякала своїх вболівальників, що їх приїхало, наприклад п’ять тисяч, а не п’ятнадцять. Бо англійські журналісти бачать, що в Україні немає порядку, тож вони не радять своїм громадянам їхати до нас, адже нічого доброго вони пообіцяти не можуть.

Слава Богові, що люди приїжджають і їдуть задоволеними, добре, що вони залишають тут свої гроші і везуть звідси приємні враження, і, можливо, якимось чином зможуть сказати добре слово про Україну. Але для нас з вами від цього нічого не змінюється: у нас як не було порядку в країні, так його й немає.

Натомість, у нас є величезна диференціація доходів суспільства і чомусь найбагатшими є ті люди, які знаходяться найближче до влади. Хіба це правильно? Звісно, що ні. А ЄВРО посприяло тому, щоб частина грошей України перейшла у приватні кишені певних осіб. І хоч доказів цього є не маю, але переконаний, що саме так і є. Проте, думаю, якби професіонали захотіли б взятися за розслідування, то вони б знайшли, скільки грошей і куди пішло. До речі, за кілька тижнів до початку ЄВРО я виїжджав за межі Києва, то заїхав у такі села, що здивувався, як люди там взагалі живуть.

У них немає нічого: висять обірвані дроти, тож не знаю, чи в них є електроенергія, дороги в такому стані, що я зміг проїхати лише завдяки тому, що маю потужний джип, а люди, які там живуть, не певний, чи мають взагалі якийсь транспорт. Як людям в цьому селі виживати? Ось вони збирають врожай, а що їм з ним далі робити? Вони ж навіть не можуть його кудись відвезти, аби продати. І це – не поодинокі випадки, такі села є по всій країні. Україна бідує, в нас немає нічого, що б працювало бездоганно, а ми вже запрошуємо сюди події такого рівня, як ЄВРО. Я розумію, що все, слава Богові, проходить добре, що люди задоволені. Але закінчиться ЄВРО, а що далі?

https://24tv.ua/resources/newsfiles/HyakNFNIvLs.jpg

- Погляньмо з іншого боку. Цей чемпіонат – в певній мірі релакс для пересічних людей. Вони відволікаються від проблем і рутини, вони тішаться і гарно проводять час. Хіба такий факт не може бодай частково компенсувати не зовсім, можливо, вдалі організаційні сторони ЄВРО?

- А що людям потрібно: хліба і видовищ. Хліба не можемо забезпечити в повному обсязі, - нате вам видовищ, а під видовища пивочка ще вам наллємо і буде прикольно. Я не проти того, щоб люди відпочивали, але чи таким коштом? Давайте порахуємо, бодай приблизно, скільки грошей витрачено на те, щоб це ЄВРО в Україні відбулося, і спробуємо ті кошти поділити на кожного громадянина України. Якби кожного українця запитали «Слухай, а давай ми тобі дамо таку от суму, чи міг би ти класно відпочити?». Звісно, він сказав би, що міг. Не диво, що людям приємно, адже на це витрачаються гроші.

Я от вже й не пам’ятаю, коли на такій великій сцені виступав в Україні. В Польщі, щоправда, виступав на ще більшій. Чому зазвичай не ставлять на різні заходи, зокрема, ті, в яких ми беремо участь, великі сцени? Бо немає коштів. А тут вони є: поставили велику сцену, великий екран, потужний звук. Тільки от це все не так просто робиться, не з неба нам падає, за це все комусь колись доведеться розраховуватися, і, я думаю, що цей хтось – це кожен з нас.

- В Україні за час проведення ЄВРО ще, на щастя, не відбулося жодного серйозного конфлікту, жодної великої бійки, як це було, наприклад, у Варшаві між фанами Росії та Польщі. Як не крути, це теж позитивний момент. Чия це, на Вашу думку, заслуга?

Слава Богові, в Україні не грала збірна Росії. Я знаю від своїх знайомих, що навіть у Львові були присутні російські футбольні фанати, які провокували ганебними скандуваннями в бік України, провокували сутички і навіть бійки, то чому дивуватися бійці в Польщі, де грала їхня збірна. Росія активно пропагує свою окремішність, винятковість, месіанство, свою силу, потужність і багатство, тому зрозуміло, що під впливом такої пропаганди кожен росіянин вважає себе суперменом.

Звісно, в певній мірі, Росія має для того і підстави, і можливості, але, з іншого боку, є поняття культури і поваги до людей, до яких ти приїжджаєш. Хочете довести полякам, що Росія краща? То чому Росія не вийшла з групи, якщо вона така наддержава? Звісно, не можна говорити, що це провина лише російських фанатів, я думаю, що польські радикали теж доволі агресивно налаштовані. Ми самі нещодавно зіштовхнулися з агресією польських правих радикалів, які посприяли тому, щоб відмінили наш виступ у Польщі. Але Бог з ним. Зрозуміло, що Польща – це така ж амбіційна держава, як і Росія, яка має свої певні історичні кривди стосовно Росії, і своє бачення щодо розвитку взаємовідносин із своїми сусідами, зокрема, з Україною. Тому в радикальних колах Польщі і панують відповідні настрої.

На щастя, так сталося, що ні поляки, ні росіяни в нас не грають, і їхні радикали до нас не приїхали, тож не було таких сутичок. Наскільки я знаю, то вболівальники тих країн, які грають в Україні, ставляться доволі толерантно до всього, що відбувалося в історії України, з повагою - до того, що відбувається зараз. Вони не висловлюють провокаційних речей на адресу України та українців, тому залишаються задоволеними і спокійно повертаються на Батьківщину. Можливо, не завжди задоволені грою своєї команди, але тим, як їх приймали українці, то це напевно. Бо, як би там не було, наш народ намагається бути гостинним.

https://24tv.ua/resources/newsfiles/SSe9TRVPPpc.jpg

- Ви мабуть спостерігали за матчами інших збірних на чемпіонаті. Можливо, є якісь фаворити, окрім, звісно, збірної України? За кого ще вболіваєте?

Я не лукавитиму. Коли мене запитали, хто потрапить до фіналу, то я сказав, що, на мою думку, у фіналі зіграють Німеччина та Іспанія, і я це сказав ще перед початком чемпіонату, коли не бачив, хто і як грає. Зараз я готовий відстоювати цю пару, хоча, можливо, до них додасться ще одна-дві команди, які потенційно теж зможуть туди потрапити, адже, як я помітив, на цьому ЄВРО все залежить не так від гри самої команди, як від певних супутніх факторів: до прикладу, симпатії чи уважності судді або незрозумілого нефарту, коли м’яч пролітає біля воріт у максимальній близькості, б’ється в штанги, потрапляє в гравців, воротарів, а у ворота не влітає.

Це я можу пояснити тільки нефартом, бо інколи така команда грає значно краще за свого суперника, а в результаті програє чи грає внічию. Тому не все завжди залежить від самих футболістів. Проте, мені подобається теперішня збірна Німеччини, хоча я ніколи не вболівав за німців, ніколи їх не любив, але після того, як я побачив їхню гру на минулому чемпіонаті світу, вони мені дуже сподобалися. І саме ця команда грає і на нашому з поляками спільному ЄВРО, і можу сказати, що для мене збірна Німеччини залишається одним із фаворитів. Тож, так як Україна якимось дивним чином не потрапляє до фіналу, то доведеться вболівати за німців.

- Ви – противник ЄВРО в Україні. Але, водночас, виконуєте пісню «Україно, забивай». Що надихнуло вас до створення цієї пісні?

Вона була написана у 2006 році, коли збірна України вперше пробилася на чемпіонат світу, який мав проходити в Німеччині. Тоді ми цю пісню написали, відзняли відео, і з цього часу ми її намагаємося популяризувати як пісню, яка допомагає енергетично підтримати нашу команду. На жаль, не всі поділяють наші погляди, як на стадіонах перед матчами, так і у фан-зонах: грає не українська музика, яка не спрямована на підтримку української команди. Пісень, окрім нашої, на підтримку української збірної, я не кажу лише про ЄВРО-2012, а загалом, на кшталт «Україно, вперед», «Україно, перемагай», дуже багато.

Я особисто брав участь у записі трьох, при тому, що я перебірливий і багато від чого відмовляюся. А є ще купа проектів, на які мене не запросили, чи від яких я відмовився, є багато колективів, як група «Тартак», які написали свої пісні на підтримку збірної України. Я думаю, що таких пісень є предостатньо, щоб заповнити будь-який ефір перед початком матчу і перерву між першою і другою половинами зустрічі. Відтак, музичний супровід у фан-зоні можна заповнити винятково українською музикою, яка буде драйвовою і підтримуватиме українську збірну. І, навіть якщо якісь пісні безпосередньо не впливатимуть на підтримку наших футболістів, то всеодно підтримуватимуть український бойовий дух. Отакі пісні треба крутити!

- На останок, чого бажатимете українським вболівальникам?

Перемоги! Завжди тільки ПЕРЕМОГИ!

Розмовляла Іра Вовк,
Телеканал новин «24»

Фото: Андрій Кузьмінський