"Справа Сколково", якою, за офіційною версією, мотивувалося ухвалення даного рішення, тягнеться вже протягом кількох років. У середині квітня 2013 року представники "Сколково" звернулися до суду з позовом проти депутата Держдуми і вимагали 9 млн рублів, наполягаючи на тому, що парламентарій, з яким від імені фонду його старший віце-президент Олексій Бельтюков уклав договори на проведення лекцій, з 10 лекцій якісно провів лише одну. Решту лекцій, на думку фонду, депутат не прочитав. Згідно з договором, відповідач повинен був виступити у Південній Кореї та США, але підтвердження проведення лекцій там немає.
У серпні 2013 суд Москви задовольнив позов фонду, стягнувши з Пономарьова 2,7 млн рублів, а потім Мосміськсуд визнав рішення законним.
Про те, що означає рішення Держдуми російський опозиціонер, який зараз перебуває в США, розповів в інтерв'ю сайту "24".
Таке одноголосне голосування за позбавлення Вас депутатського мандата — всього один проти і один утримався — стало для Вас несподіванкою?
Ну, одна людина "проти" — це Дмитро Гудков, а один "утримався" — це я сам. Тому не стало, звичайно, хоча я, все ж таки, розраховував, що тих, хто проголосує "проти", буде більше. Треба ж так людей залякати зовсім.
Тобто, це говорить про те, що депутати були залякані?
Звичайно. Навіть по ходу обговорення це було зрозуміло. Ніхто не говорив про Сколково і мільйони. Всі говорили про політику, про антиросійську опозицію, про те, що я в парламент приходжу у джинсах, про те, що я їх не поважаю. По суті справи, взагалі-то, ніхто не говорив, крім прокурора, який відверто брехав. Його слова спростовані російським же судом.
Депутат від "Справедливої Росії" Андрій Руденко вже заявив, що він дуже сподівається на те, що доставити Вас у Російську Федерацію допоможе Інтерпол. Ви бачите підстави для звернення до цієї організації?
Чудово! Нехай звертаються! Думаю, Інтерпол ще раз підтвердить політичний характер цього переслідування. Так що я з нетерпінням чекаю, коли ж вони до нього звернуться.
На Вашу думку, чому справа Сколково почала так активно розкручуватися після Вашого від'їзду з Росії?
Не думаю, що вона почала розкручуватися після мого від'їзду. Просто рік тому вона була закрита, вони зняли звинувачення з Олексія Бельтюкова. Я ж там у нього як посібник проходжу, а не як організатор розтрат. Я типу стояв у нього на підхваті, і той, у кого я стояв на підхваті вже був визнаний винним і його відпустили.
Зараз, думаю, все дуже просто. Закінчується дія заборони судових приставів на мій в'їзд до Россії, і треба було придумати щось інше, щоб мене в країну не пустити. Ось вони і придумали.
У зв'язку з цим, коли Ви плануєте повернутися туди?
Це рішення приставів закінчується в травні і я збирався тоді ж приїхати. Зараз — я не знаю. Треба буде подивитися, як справа розвиватиметься. Якщо вони винесуть рішення про всілякі міжнародні розшуки, про посадку і так далі, то тоді сенсу приїжджати, напевно, немає. Я, все таки, хочу зберігати свободу дій.
Ви зараз підтримуєте стосунки з російськими опозиціонерами? З тим же Навальним, наприклад.
З усіма, по можливості, стосунки підтримую. З кимось — більш щільні, з кимось — менш. Звичайно, більше підтримую стосунки з тими, хто для мене є політичним союзником і однодумцем, типу Дмитра та Геннадія Гудкових. З різними лівими організаціями. З ними, звичайно, спілкування набагато більше, ніж з людьми правих і тим більше — націоналістів. Я беру активну участь в російському політичному житті.
А з колишніми однопартійцями відносини як складаються?
З кимось хороші, з кимось — не дуже. Ви ж бачите, наскільки люди всі залякані. Вони думають зараз про свої перевибори у 2016 році, тому я для них — компрометуюча сторінка в біографії.
За Вашими словами, я так розумію, що атмосфера заляканості для російського суспільства характерна на всіх рівнях - і для депутатів, і для простих громадян?
Я б навіть сказав, на рівні простих громадян це набагато менше, ніж на рівні депутатів. Депутати взагалі бояться всього, тому що вони розуміють, що повністю залежать від Кремля. У бабусі з Новосибірської області городик є і їй до Кремля далеко. А ось з тими, хто сидить в будівлі на Охотному ряду все що завгодно може статися.
Ви раніше говорили, що теракти в Одесі і в Харкові - це "розігрів" і підготовка цих територій до вторгнення Росії. Останнім часом кількість подібних акцій у цих містах збільшилася. Це означає, що ми наближаємося до розв'язки ситуації?
Сформулюю так: найнебезпечніший день для України — 9 травня і тиждень, який слідуватиме за цією датою. Дай Бог, щоб нічого поганого в цей час не сталося.