Кожному - своя територія
Тут співіснують різні люди, організації, інколи з діаметрально протилежними світоглядами. Така собі модель суспільства за барикадами.
Розбіжності будуть і грають роль індивідуальних маркерів. Вони роблять, навпаки, вашого візаві цікавішим. "Він – інакший. А давай-но посперечаємся". Розбіжності стають об’єднавчим чинником. Добровільно жертвують частиною своїх індивідуальностей, які раніше не дозволяли їм спілкуватися між собою. В ім’я того, що їх об’єднує, – пояснює соціальний психолог, політичний консультант Олег Покальчук.
У кожної організації - своя територія на Хрещатику і свої функції. В приміщенні КМДА господарює ВО "Свобода". За словами коменданта, тут постійно перебуває до тисячі осіб.
Активісти "Спільної справи" також базувалися у КМДА, але потім перебралися в намети. До двох сотень хлопців тут постійно живуть, відпочивають, лікуються, напрацьовують тактику оборони.
Саме активісти "Спільної справи" захоплювали будівлі міністерств. Коменданти Майдану тоді відхрестилися від таких ініціатив. Переконували лідера Олександра Данилюка зупинитися.
Тоді, коли власне відбулось це, я говорив з ним по телефону, говорив довго з ним по телефону, але він сказав, що дія відбулася і її не можна відмінити, – згадує комендант Євромайдану Андрій Парубій.
Зараз Олександр Данилюк виїхав за кордон. Заявляє, що рятувався від небезпеки, яка нібито чатувала на нього в Україні.
Я і так останні два тижні жив на Майдані, тому що спроби затримання були і раніше, і Майдан перестав бути безпечним місцем. Я вирішив, що якийсь час перебуватиму на чужих квартирах, але там також були проблеми, тому що постійно, як тільки починаєш користуватись телефоном чи Інтернетом, приїжджають або співробітники міліції, або інші незрозумілі люди. Після трьох днів блукань було прийняте рішення, що мені потрібно відступати на Захід, – розповідає лідер руху "Спільна справа" Олександр Данилюк.
"Правий сектор", козацькі сотні і ветерани-афганці
На п'ятому поверсі будинку Профспілок оселився "Правий сектор".
Тут найбезпечніше місце на даний момент, я, наприклад, тут живу, звідси нікуди не виходжу... Нема варіантів, нема відходу, або тюрма, або нас пристрелять, або ми переможемо, – говорить прес-секретар "Правого сектора" Андрій Тарасенко.
"Правий сектор" утворився 30 листопада на Михайлівській площі, одразу після зачистки Майдану силовиками. Об'єднав декілька радикальних організацій: Тризуб, УНА-УНСО та Карпатську січ із Закарпаття. Саме "Правий сектор" бере активну участь сутичках з міліцією. Ці хлопці у масках вважають, що справжня революція мирною не буває. Відтак заробили репутацію одночасно і провокаторів, і героїв.
Козацькі сотні тут почали утворювати чи не з перших днів, а на початку січня усі об'єдналися під жовтими прапорами.
Кожна з тих груп представлена в самообороні Майдані окремою сотнею. Є сотня ветеранів Афганістану, 8-ма сотня самооборони, яка входить в загальну систему оборони. Є 23-тя сотня від "Правого сектору", яка входить в загальну систему оборони. Є сотня Відсічі – тобто тих, які є прихильниками ненасильницького супротиву. Є їхня 16-та сотня. Є сотня Громадського сектору. Кожного вечора відбуваються наради о 9-тій годині. Нарада сотників. На сьогодні вже є 35 сотень, – звітує комендант Євромайдану Андрій Парубій.
Ветерани-афганці на Майдані стежать за внутрішнім периметром та підсиленням барикад. Після кривавих протистоянь саме вони захищали поранених і не дозволяли забирати їх з лікарень до відділків міліції.
Музика для міліцейських кордонів – це акція Громадського сектору Євромайдану. Так правоохоронців переконують утриматись від застосування сили проти співгромадян.
Від "Правого сектора" ми відрізняємся, власне, принциповим відстоюванням того, що ми вважаємо, що з цією владою треба боротися і перемогти її можна тільки ненасильницькими методами боротьби. І сповідували цю ідею. І намагаємся її зараз знову реабілітувати. В другій половині ХХ століття насильницькі рухи опору здебільшого зазнавали поразки. Тоді коли набагато більше ефективними в боротьбі проти встановлення диктатури були ненасильницькі методи боротьби, – пояснює активіст Громадського сектора Євромайдану, історик Володимир В’ятрович.
Прихильники виключно мирних акцій, тим не менш, стали жертвами насилля. Один з координаторів об'єднання Ігор Луценко був викрадений і катований невідомими на початку січня. Сам Громадський сектор виник і організаційно оформився, як і "Правий сектор", 30 листопада після нічного розгону демонстрантів.
Кіннота Євромайдану - Автомайдан
30 листопада 300 автомобілістів влаштували перший автопробіг на знак протесту проти розгону мирних людей. Пізніше акції автомайданівців, наприклад, біля резиденції Межигір'я, викликали справжню лють у представників влади. Багатьох учасників акції через суд позбавили водійських прав.
Завдання Автомайдану - це забезпечувати безпеку людей. Максимально доставка дров, теплої одежі, коли були, скажемо, воєнні дії, ми намагалися перевезти хворих, постраждалих. Плюс це, звичайно ж, патрулювання міста. У нас є стаціонарні пости, які стоять в певних точках і перевіряють місто по периметру, так є і зараз багато постів, які патрулюють в спальних районах, особливо, коли стала актуальною проблема спалення машин, – розповідає прес-секретар Автомайдану Катерина Бутко.
Зараз лідери Автомайдану перебувають за кордоном, переконані: в Україні їм загрожує небезпека. Одного з них, Дмитра Булатова, після викрадення та катувань лікують в Литві. Але рух живе.
Сума людей, які представляють собою соціальні сфери до того часу не керовані ніким. Є такий вираз у соціологів. Вони ніколи не хотіли з ними зв’язуватись тому що кажуть: "неможливо пасти стадо котів". Вони все одно будуть ходити кожен сам по собі. Але вони з’єдналися на одній простій ідеї. Вони хочуть мати перспективу не ефемерну, а реальну у вигляді соціальних ліфтів, які вони самі будуть будувати. Чим вони і займаються, – пояснює Покальчук.