Вчора мій 12-річний син брав участь у Різдвяному шкільному спектаклі. Він заздалегідь оголосив, що йому дісталася роль Йосипа Сталіна, який щось повідомляє якійсь жінці. <...> Оскільки спектакль мав пройти другою іноземною мовою (німецькою), ми не стали особливо уточнювати, кому, що і навіщо потрібно повідомляти. Треба, так треба,
написав Федір Гавриченко.

Костюм Сталіна школяру пошила бабуся.

За його словами, "недобре запідозрили безпосередньо перед спектаклем, виявивши однокласника в костюмі царя Соломона".

Перед самим початком з'ясувалася зав'язка драми: так, сину дісталася роль Йосипа. Тільки не Йосипа Сталіна! Просто Йосипа! Який повідомляє благу вість Діві Марії!!! Вистава-то різдвяна!!!
— розповів батько школяра.

Він зауважив, що, попри такий конфуз, син у своєму костюмі він мав "шалений успіх".

При кожній його появі у матусь в залі починалася нестримна істерика, яка супроводжувалась сльозами, гиканням, тихим захопленим і підвиванням звідкись з-під стільців,
— додав Гавриченко.