Очікування українців
Тих, хто повірив в обіцянки знайшлося чимало. Одурманені ідеєю "русского мира", біженці зі сходу України подалися освоювати Москву й Санкт-Петербург.
Не так давно жителі шахтарських містечок на сході України, а тепер – мешканці російської столиці марили безхмарним майбутнім, розфарбованим у кольори російського прапора.
Але сталося не так, як гадалося. Для переселенців акція знайомства з європейською частиною Росії завершилася на початку осені. 13 вересня 2014 року російський уряд заборонив українським біженцям більше трьох днів перебувати в 11-ти суб'єктах Російської Федерації, зокрема в Москві та Санкт-Петербурзі.
Реальність Путіна
Путін вирішив розширити географію українських переселенців, познайомити їх із найвіддаленішими куточками країни та зі справжньою "російською зимою". З 1 серпня 2014 року біженці з України стають учасниками держпрограми переселення співвітчизників. З 2006 року програма допомагає повернутися до витоків "русским", які після розпаду СРСР опинилися за межами Росії.
Республіка Бурятія, Ямало-Ненецький округ, Якутія, Забайкальський, Камчатський, Приморський, Хабаровський край, Амурська, Іркутська, Магаданська, Сахалінська, Єврейська автономна області – це список пріоритетних регіонів для розселення біженців із Донбасу. Таке переселення більше схоже на заслання чи депортацію.
Часто біженців навіть не попереджали, куди везли. Їх саджали на потяг чи у літак і тільки після приїзду вони дізнавались назву своєї нової "малої" Батьківщини. Буває, переселенцям, які тільки-но зійшли з трапу, радісно повідомляють: квоти на прийом біженців закінчилися. В кращому випадку, їм купують квиток в один кінець в інший регіон. Дехто поневіряється місяцями.
Регіони-учасники програми переселення збільшили квоти на прийом біженців. Звучить добре, але рушійна сила цього рішення – не бажання допомогти утікачам з України, а банальний розпил коштів. Регіони отримують із державного бюджету гроші на утримання біженців, тому збільшення кількості переселенців на папері – пропорційно збільшує кількість грошей, що осідають у кишенях чиновників, а біженці так і залишаються біженцями.
Як же живуть біженці в Росії?
У реабілітаційному центрі селища Світле у біженців з Донбасу немає одягу, їжі й елементарних засобів особистої гігієни. Директор центру заборонила місцевим жителям будь-що приносити переселенцям, мовляв, щоб інфекції не розповсюджували. Місцеві таємно передають їм найнеобхідніше. До пізньої осені й діти, й вагітні ходили в шльопанцях на босу ногу.
Програма переселення співвітчизників гарантує біженцю протягом року харчування та житло за бюджетний кошт. Насправді ж, розміщувати "дорогих" переселенців ніде. Необхідну для звітності кількість "пригрітих" українців забезпечує зменшення тривалості їх перебування у притулках. Іншими словами, щоб запустити нову партію переселенців, стару – виганяють на вулицю без документів, роботи та житла.
Якщо хтось із переселенців відмовляється брати участь у мандрах між регіонами, у хід ідуть шантаж і погрози. Для покращення якості життя біженців російський уряд встановив для них виплати.
Для "дорогих" співвітчизників одноразова допомога становить 10 тисяч рублів на кожного члена сім'ї. Але отримують її одиниці.
Читайте також: ООН буде працевлаштовувати українських переселенців
За міграційною програмою, переселенцям, крім так званих "підйомних" 10 тисяч рублів, обіцяли щомісячну грошову допомогу, допоки вони не знайдуть роботу. На ділі, грошова допомога, мабуть, є, але отримує її хтось інший. Грошова допомога та "підйомні" до адресатів не доходять, випаровуються.
Виходить: у біженців є кошти на їжу, але немає на оплату комунальних послуг. Воно й зрозуміло, адже, щодня один переселенець використовує комунальних послуг на 800 рублів. Біженці не можуть претендувати на пенсійні нарахування – всі соціальні виплати передбачені тільки тим, хто вже отримав право на проживання.
Російське громадянство
Стосовно оформлення документів для легального перебування в Росії переселенцям також давали чимало обіцянок.Для біженців з України спрощена схема отримання громадянства Росії запрацювала з початку серпня 2014 року.
Щоб отримати громадянство за спрощеною процедурою біженцю необхідно стати учасником держпрограми переселення співвітчизників.
А для цього, своєю чергою, слід отримати дозвіл на тимчасове проживання, який дають лише тим, хто має тимчасову реєстрацію. Як і де зареєструватися легально в чужому місті і в чужій країні? Про це ніде не сказано. Навіть, якщо удача на боці біженця і йому вдалося зареєструватися, чекати дозволу на проживання доведеться щонайменше 2 місяці. А допоки його немає – офіційно влаштуватися на роботу людина не може.
Усі документи переселенець оформляє своїм коштом. Суми приблизно такі: 3,5 тисячі рублів – обов'язкова медкомісія, 7 тисяч – виготовлення дозволу на тимчасове перебування, 1 тисяча – держмито. Для багатьох переселенців ці суми непідйомні.
Крім того, з біженців намагаються "викачати" останні гроші. Наприклад, у Хабаровську переклад документів з української мови російською роблять за завищеними цінами. Переклад 2-ох паспортів та свідоцтва про народження дитини переселенцям з України обходиться в майже 10 тисяч рублів. У відділі перекладів далекосхідної торгово-промислової палати відповідально заявляють – біженців дурять.
Читайте також: Порошенко підписав Закон щодо сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб
У багатьох біженців єдиним документом, що посвідчує особу, є довідка на отримання дозволу про тимчасове перебування. Після чергової блискавичної "ротації", документи переселенців залишаються у відділі міграційної служби попереднього міста. З довідкою неможливо купити ані сім-карти, ані квитка на міжміський автобус, щоб виїхати за межі нової так званої малої Батьківщини.