Пані Олена розповідає про свої щоденні реалії. Ще в червні з двома дітьми вона з Луганська втекла до Одеси. Сподівалася, що війна у рідному місті швидко закінчиться. Втім, і досі живе в санаторії. Дякує за дах над головою, але змушена відмовляти собі в лікуванні. Немає грошей.
Багато з'явилося супутніх захворювань, тому що стреси, серце у всіх почало хворіти. Але з вересня ніякого медичного супроводу не було,
— пояснює жінка.
А от Валентина із Алчевська радіє не лише київському спокою, а й столичній цивілізації. У повсякденному житті вона постійно долає бар'єри. Крім жаху війни пережила ще й складну операцію. Гроші на лікування змушена була позичати.
У держави досі немає програми адаптації інвалідів із зони АТО. Скільки людей із обмеженими можливостями втекли від війни, а скільки залишилося на окупованій території – теж достеменно невідомо. Як і те, за який кошт їх лікувати.
Астматики отримували якісь ліки, інсулінозалежні свої гарантовані ліки. Люди з онкопроблеми – закладені ліки на рік. Коли вони евакуювалися і бігли звідти, то вони виявилися в іншій області і на них цього нічого не закладено,
— пояснює Голова Національної Асамблеї інвалідів у Луганській області.
Водночас, в Україні лише кілька санаторіїв, обладнаних для інвалідів, і всі вони в Одеській області. Та оздоровниці вже не хочуть годувати переселенців. Тож інваліди ледь не опинилися на вулиці. Втім, уряд знайшов тимчасовий вихід із ситуації.
На сьогодні мінекономрозвитку підготовлено проект уряду рішення про додаткове виділення коштів облдержадміністраціям в розмірі близько 16,5 мільйонів гривень на покриття тих витрат, які залишились із 2014 року. В тому числі і що стосується інвалідів, які проживають в Одеській області,
— запевняє заступник директора департаменту мінекономрозвитку.
Надалі уряд планує адресно виділяти гроші на житло для переселенців. Це приблизно 800 гривень на непрацездатну особу.